— Їм набагато легше працювати, тому що є постійна підтримка на роботі. Якщо знайти нормального товариша, якому можна довіряти, не так просто, то з братом завжди можна знайти спільну мову, — говорить Микола Васильович.
Брати Мазяри
Родоначальниками так званої «династії» близнюків у Шепетівському міськвідділі міліції по праву вважаються брати Мазяри, Геннадій та Вадим. Зараз вони уже пенсіонери органів внутрішніх справ Хмельниччини. Свого часу брати будували військову кар’єру, але після розпаду Радянського Союзу переїхали в Шепетівку і пішли служити в міліцію. Перша посада в обох — дільничний інспектор міліції Шепетівського МВ УМВС. З того часу у братів збереглося багато веселих історій:
— Як кажуть, у формі всі однакові. А тут ще обоє дільничні, та ще й брати-близнюки. Тож часто виходило так, що люди зверталися до одного, маючи на увазі іншого, — згадує Геннадій Мазяр.
Потім Вадим пішов працювати у відділ по боротьбі з незаконним обігом наркотиків, а Геннадій, як вони між собою жартують, на правах на 5 хвилин старшого, став начальником ізолятора тимчасового тримання. Після виходу «старшого» брата на пенсію цю посаду обійняв його брат. Чимало людей «підміну» не помітили і вважали, що більше 15 років ізолятором керує все той же Мазяр.
У райвідділі братів Мазярів знають і пам’ятають. Та вони й не дають про себе забути — постійно цікавляться проблемами міста та району, дають молодшим колегам поради. Тож правду кажуть, що колишніх міліціонерів не буває…
Брати Божки
Брати Божки в міліції уже близько 20 років. Олександр очолює в Шепетівському міськвідділі службу дільничних інспекторів міліції, а його брат Олег є старшим оперуповноваженим сектору карного розшуку.
Братська солідарність, однозначно, сприяє розкриттю злочинів, адже першими за розслідування беруться саме опери та дільничні.
— Робота починається або в мене в кабінеті, або в Олега, — говорить Олександр Божок.
Брати зізнаються, що ще з дитинства інколи користуються своєю схожістю:
— Мінялися ще з садочка. До прикладу, по черзі стояли в кутку, щоб не так образливо було, — згадує Олександр Божок.
А от на службі їх, попри надзвичайну схожість, уже навчились розрізняти. До того ж, вони хоч і схожі зовні, проте зовсім різні по характеру: Олег більш запальний, а Олександр виважений, але впертий. Брати Божки своєю перевагою у службі не зловживають, але зізнаються, що на офіційні документи майже завжди фотографується хтось один.
У Шепетівському райвідділі династія Божків, очевидно, буде продовжена, адже старша дочка Олександра вже навчається на першому курсі Національної академії внутрішніх справ, і дочка Олега, старшокласниця, теж задумується над тим, щоб піти по батьківській стежці.
Брати Кравчуки
Денис та Дмитро, скільки себе пам’ятають, завжди разом: разом навчалися уШепетівській ЗОШ № 1, потім вступили до Донецького юридичного інституту внутрішніх справ на факультет ДАІ, по закінченню якого були направлені на службу в Хмельницький, а потім повернулися в рідну Шепетівку. Загалом в ДАІ брати працюють вже близько 5 років.
Хлопці згадують, що під час навчання їм не вдавалось скористатися своєю перевагою, адже викладачі вимагали, щоб на екзаменах вони завжди заходили разом.
— Коли здавали заліки чи нормативи, викладачі завжди казали, щоб один стояв біля них, а інший відповідав. Щоб не мінялися, — з усмішкою згадує Денис Кравчук.
Це й не дивно, адже хлопці схожі, як дві краплі води. Хоч у Шепетівці вони працюють вже кілька років, але колеги їх ще й досі плутають, тому розрізняють… за номером нагрудного значка. У Дениса — ХМ 0410, а у Дмитра — ХМ 0409.
До речі, цю пару близнюків найбільше знають у місті, адже брати нерідко виїжджають на патрулювання доріг в одному екіпажі.
Навіть якщо водій помилився і порушив правила, зустріч з братами-близнюками завжди викликає посмішку і дещо згладжує конфліктну ситуацію.
— Об’їздив всю Україну, але перший раз бачу, щоб працівники ДАІ були близнятами, та ще й в одному екіпажі, — згадують хлопці слова водія-далекобійника.
Брати Духневичі
Дмитро та Максим у міліції недавно, всього кілька місяців. Після служби у Національній Гвардії вони вирішили пов’язати своє майбутнє з роботою в правоохоронних органах. Закінчили училище міліції у Чернівцях і вже близько 4 місяців працюють інспекторами патрульної служби Шепетівського МВ УМВС та оберігають спокій жителів райцентру у вечірній та нічний час. Віктор Дудар, друг братів Духневичів, каже, що хлопці зі вступом на службу стали значно серйознішими та відповідальнішими.
Позитивні емоції вони викликають і у мешканців Шепетівки, з якими братам доводиться спілкуватися на вулицях міста.
— Міліції сьогодні потрібна «молода кров». Вони незаангажовані, у них є якісь цілі, прагнення, — говорить мешканець Шепетівського району Володимир Румак.
Напередодні Дня міліції усі наші герої бажають своїм колегам, перш за все, миру та спокою в державі. А також вірять у позитивні зміни, які зараз відбуваються у Міністерстві внутрішніх справ. І міліціонери, і пересічні громадяни сподіваються, що реформи принесуть позитивний результат, і ми житимемо у гарній європейській державі.
СЗГ УМВС України в Хмельницькій області
