Також до технічних кандидатів можна віднести партійців, яких партії спеціально висунули на виборчі компанії, щоб вони займались просуванням саме своєї політичної сили, а не особисто себе. Для цих цілей вони використовують наданий їм по Закону ефірний час на державних телерадіокомпаніях та місце в комунальних газетах, щоб за державний кошт займатися піаром політсил. Мова йде про Войтюк Наталію Олексіївну (Політична партія "Опозиційний блок"), Волянського Володимира Васильовича (Партія Сергія Тігіпка "Сильна Україна"), Зелінського Андрія Леонідовича (Радикальна Партія Олега Ляшка) а також Дем’янова Анатолія Анатолійовича, який хоч і значиться як самовисуванець, але являється першим секретарем Шепетівської міської організації Комуністичної партії України.
Окремо варто виділити самовисуванку Анну Побережну, яка в 2012 році посіла з майже 7% третє місце у виборчих перегонах. Здебільшого такий результат Анна Валеріївна отримала завдяки підтримці партії "УДАР". Цього ж року, так як партія "УДАР" фактично влилась в Блок Петра Порошенка, Анна Валеріївна вирішила балотуватись сама, але навряд чи їй вдасться хоча б повторити результат 2012 року.
Так що лишилось у нас лише шість кандидатів, які реально вступили в боротьбу за депутатський мандат. Щоправда ця сама битва, якщо порівнювати з іншими округами, у нас доволі млява. Здебільшого це пов'язано з тим, що ніхто не хотів змагатися із Сергієм Буряком на вотчині, яку він обробляв роками за допомогою свого благодійного фонду "Зміцнення громад" та підконтрольної йому корпорації "Сварог Вест Груп". Але Сергій Васильович неочікувано відмовився від перегонів саме по 190 округу, виникає враження, що неочікуваним це рішення було також і для його протеже Тетяни Василик, яка явно розраховувала на те, що саме вона буде змагатися за симпатії виборців в нашому регіоні. Її передвиборча кампанія на сусідньому 189 округу виглядає дещо сумбурною та непідготовленою.
На чию ж користь знявся з перегонів переможець парламентських перегонів 2012 року? Дуже багато ознак вказують на те, що цим кандидатом є представник Блоку Петра Порошенка.
Мацола Роман Миколайович
Народився 11 серпня 1974 року в селі Грушеве Тячівського району Закарпатської області, громадянин України, протягом останніх п’яти років проживає на території України, освіта вища, директор, ТОВ "Олмар", член ПАРТІЇ "БЛОК ПЕТРА ПОРОШЕНКА", проживає в місті Львові, судимість відсутня, суб’єкт висування – ПАРТІЯ "БЛОК ПЕТРА ПОРОШЕНКА".
Ще нещодавно цей чоловік разом зі своїм братом Андрієм був співвласником успішної "Першої приватної броварні". Як пишуть його піарники: "Продав свою долю і вирішив поділитися своїм досвідом успішного бізнесмена та ефективного менеджера." Щоправда чому він вирішив балотуватись саме по нашому округу малозрозуміло.Роман Миколайович грошей на свою передвиборчу кампанію не жалів. Його обличчя з'явилось одним із перших на місцевих бігбордах. Жоден вихід місцевих газет не обійшовся без його "джинси", те саме стосується єдиного місцевого телеканалу.
Вся його кампанія запам'яталась лише спільною зустріччю з Юрієм Луценко в будинку культури та щедрими засіваннями подарунками. Зокрема чимало коштів пішло на допомогу хлопцям в зоні АТО: бронижилети, каски, бушлати та навіть відремонтована бронетехніка. Також перепало школам з нашого району, яким допомогли з опаленням та гумою для шкільного автобуса. Ну і варто виділити Іверську ікону Пресвятої Богородиці, яку привіз Роман Миколайович прихожанам Славутського Свято - Покровському Храму.
Добрі справи завжди похвальні, але не тоді коли їх роблять виключно під камеру та в період передвиборчих перегонів.
Ще запам'ятались великі рекламні банери "Першої приватної броварні" на магазинах міста, які з'явились саме на період передвиборчої кампанії. Випадковість? - Можливо. Але точно не випадковий був інформаційний закид штабом кандидата, щодо його лідерства згідно вигаданих соціологічних досліджень. Зараз це повідомлення вже зникло з офіційної сторінки кандидата, але ми зберегли скріншот, тому якщо хтось забажає, то ми без проблем ним поділимось.
На своїх небагаточисленних виступах перед публікою, Роман Миколайович складає враження непоганого хлопця, але аж ніяк не депутата, який знає шляхи вирішення проблем нашого округу. Більш за все місією кандидата буде беззаперечна підтримка волі президента та лобіювання інтересів бізнесу своєї родини.
Вавринчук Сергій Михайлович
Народився 2 серпня 1973 року в місті Хмельницькому, громадянин України, протягом останніх п’яти років проживає на території України, освіта вища, директор Департаменту екології та природних ресурсів, Хмельницька обласна державна адміністрація, член Політичної партії "НАРОДНИЙ ФРОНТ", проживає в місті Хмельницькому, судимість відсутня, суб’єкт висування – Політична партія "НАРОДНИЙ ФРОНТ".
Передвиборча кампанія цього кандидата запам'яталась лише "джинсовими" матеріалами в місцевих ЗМІ та декількома бігбордами по місту. Зустрічей з виборцями в нашому місті пригадати не вдалось, але судячи з того, як Сергію Михайловичу важко даються навіть підготовлені виступи на камеру, можемо зробити висновок, що публічні промови "не його коник".З біографії можна дізнатись, що після "човникового бізнесу", Вавринчук Сергій весь час працював на державних посадах, останні роки на посаді Директора департаменту екології та природних ресурсів Хмельницької ОДА, в тому числі в період правління Василя Ядухи. На службі нічим особливим не відмічався, лише раз отримав публічного прочухана за бажання демонтувати намет хмельницьких “євромайданівців”, але судячи з всього, це бажання було більше самого Василя Ядухи, ніж Вавринчука Сергія, ним одіозний губернатор лише прикрився.
Своїми заслугами Сергій Михайлович поділився в рекламному матеріалі газети "День за Днем". Пишається вивезення 750 тонн отрутохімікатів за межі області та створенням Національного природного парку "Мале Полісся".
За всіма опитуваннями Сергію Михайловичу навряд чи загрожує депутатство, але партія "Народний фронт" мусила спробувати протягнути за мажоритаркою ще один багнет. Так як ця політична сила організувалась в останній момент і її рейтинги не надто вражають, то мажоритарників фронту по округах країни чимало. Навіть якщо не всі пройдуть, це додаткова реклама партії.
Ковальчук Василь Васильович
Народився 14 серпня 1975 року в місті Славута Хмельницької області, громадянин України, протягом останніх п'яти років проживає на території України, освіта загальна середня, фізична особа – підприємець, член політичної партії Всеукраїнське об’єднання "Свобода", проживає в місті Славута Хмельницької області, судимість відсутня, самовисування.
У всіх наших земляків цей чоловік асоціюється з підняттям українського прапору над звільненим Слов'янськом. Але окрім цього Василь був активним учасником Євромайдану від його початку, пройшов Саур-Могилу та Іловайськ. Із останнього самотужки виривався із оточення.Попри таку позитивну біографію, у цього кандидата є суттєвий недолік - його виборчий штаб. Починалась виборча кампанія гарно та чисто, проводились зустрічі по селам та містам, звітувались витрати та пожертви на виборчу кампанію, але ближче до кінця почались відбуватись дивні речі.
Спочатку у Фейсбуці з'явилась сторінка з промовистою назвою "Стоп Сидор", якій приписують спільне авторства штабів Ковальчука Василя та Міклуша Олександра. На неї зливали різноманітний притягнутий за вуха компромат на міського голову Славути та конкурента Сидора Василя. Зараз сторінку вже видалили.
Потім з'явилось липове соцопитування, на якому Василю Васильовичу пророкували друге місце.
Ну і на завершення в інформаційному просторі з'явилось відкрите звернення нібито громадських активістів Славутчини, Шепетівщини та Полонщини, в якому конкурентам по виборчим перегонам пропонувалось знятися на користь все того ж Ковальчука Василя. Жодних конкретних імен цього звернення не вдалося дізнатись і до цього часу.
До яких результатів приведе така "реклама" ми побачимо вже післязавтра, але по всім опитуванням, в тому числі і на нашому сайті, перемога навряд чи світить герою.
Миклуш Олександр Петрович
Народився 2 серпня 1965 року в селі Кучівка Старокостянтинівського району Хмельницької області, громадянин України, протягом останніх п’яти років проживає на території України, освіта вища, фізична особа – підприємець, безпартійний, проживає в місті Славута Хмельницької області, судимість відсутня, самовисування.
Цей кандидат під час виборчої кампанії нічим не запам'ятався. Ті самі банальні білборди по місту, замовні матеріали в ЗМІ та єдина зустріч в нашому місті. Ну і звичайно спільна з кандидатом вище чорнуха на Василя Сидора.До цього Олександр Петрович впродовж одинадцяти років займався будівництвом у Славуті та Нетішині. Тісно пов'язаний із Сергієм Буряком. Хоч він і являється власником та президентом ФК «Славута», але всі прекрасно знають хто його головний спонсор.
Ну і остаточний хрест на бажанні потрапити до парламенту ставить керування міською Славутською організацією Партії Регіонів з 2011 року.
По всім опитуванням цей кандидат не має навіть і примарних шансів на потрапляння до парламенту.
Оврашко Сергій Миколайович
Народився 22 жовтня 1976 року в місті Кам’янець-Подільський Хмельницької області, громадянин України, протягом останніх п’яти років проживає на території України, освіта вища, проходить військову службу за призовом під час мобілізації, 24 батальйон територіальної оборони "Айдар", безпартійний, проживає в місті Бориспіль Київської області, судимість відсутня, самовисування.
Ще один учасник АТО в парламентських перегонах по нашому округу. Хоч в офіційних відомостях не вказано, але Сергій родом із села Коськів Шепетівського району.До Майдану займався будівельним бізнесом в Борисполі, брав активну участь на Революції Гідності, з першими пострілами на сході продав фірму, закупив військове спорядження для батальйону "Айдар" та з ним же подався захищати нашу вітчизну. Наразі лікується у нашій водолікарні після отриманих поранень.
Передвиборча кампанія кандидата запам'яталась містянам лише кількома "джинсовими" матеріалами у місцевій пресі та особистими зустрічами. Якось так повелося, що більше Сергія Миколайовича показують по київських телеканалах, які наші земляки дуже рідко дивляться.
Дуже хотілось би зрозуміти як саме буде покращувати життя мешканців 190-го округу Сергій Миколайович, та наразі, єдине, що гарантує кандидат, це те, що втративши стільки друзів в боях, він буде працювати гідно їх пам'яті та не зрадить виборця.
Сидор Василь Богданович
Народився 28 березня 1963 року в місті Нетішин Хмельницької області, громадянин України, протягом останніх п'яти років проживає на території України, освіта вища, Славутський міський голова, член політичної партії Всеукраїнське об’єднання "Батьківщина", проживає в місті Славута Хмельницької області, судимість відсутня, суб’єкт висування – політична партія Всеукраїнське об’єднання "Батьківщина".
Беззмінний міський голова Славути вже вдруге балотується до парламенту. На минулих парламентських перегонах Василю Богдановичу не вистачило лише кількох відсотків для перемоги, що з урахуванням підкупа виборців Сергієм Буряком, різноманітній показовій благодійності та адміністративним ресурсом на його користь, дає змогу стверджувати, що за рівних обставин очільник Славути міг би вже мати 2 роки стажу в парламенті.За цей період Василь Сидор не втратив підтримки і зараз являється беззаперечним лідером цьогорічної парламентскої боротьби.
Одним з небагатьох темних плям в його біографії є те, що в 2008 році Національна спілка журналістів України назвала Василя Сидора ворогом преси. Але цьому треба завдячувати головному редактору газети "Трудівник Полісся", яка славилась вихвалянням обласної влади, в опозиції до якої був очільник Славути.
Передвиборча кампанія кандидата в цілому минула в поїздках містами та селами нашого округу. Хоч Василь Богданович не найкращий оратор, але в особистих розмовах справляє хороше враження, він з тих хто краще робить ніж розмовляє.
Шепетівчанам запам'ятався концерт Павла Зіброва, який був проспонсорований партією ВО "Батьківщина" та викликав неоднозначну реакцію в часи війни. Цього року штаб Василя Богдановича також не гребував рекламними матеріалаими в місцевій пресі, щоправда вони обійшлись без псевдо-авторських матеріалів та інтерв'ю, а просто опублікували відкриту агітацію.
Найвагомішим аргументом на свою користь Василь Сидор вважає економічний стан міст Славути і треба сказати не дарма. Кількості підприємств, що відкрилось та функціюють, може позаздрити багато міст України. Василь Богданович лишній раз довів, що якщо викорінити корупцію у владних кабінетах, то бізнес сам потягнеться до вашого міста.
У шепетівчан є лише одна пересторога - щоб потрапивши у парламент очільник Славути не обділяв увагою наше місто.
В цілому якщо підсумувати, то цьогорічна парламентська гонка в черговий раз розчаровує. Якщо раніше вона розчаровувала адмінресурсом та фальсифікаціями, то цього року вона розчаровує рівнем агітації. Передвиборчі кампанії звелись до банальної "джинси" у ЗМІ та білбордів, а хотілось би змістовних дебатів та конкретних програм поліпшення стану нашого округу. Тим більше, що ті кошти, які бездумно витрачені на цю показуху, могли би піти тим самим військовим на Донбас. Тому виборцю залишається здебільшого судити кандидатів по попереднім здобуткам, аніж по їх програмах, які ми спеціально минули увагою в цьому огляді, тому що ніяких конкретних кроків для поліпшення ситуації в регіоні там не вказано.
