В село Комини, оточеному лісами, наразі мешкає десь 120 людей. Є тут і дачники, як от уродженка села Тетяна Красовська з її чоловіком Михайлом. За її словами, найближчі населені пункти — за кілька кілометрів вусібіч.
"До Білотина — чотири кілометри, до Співак — два, до Люторки — вісім-дев'ять і до Ізяслава вже виходить 18".
Головна дорога у селі Комини до найближчих великих населених пунктів, травень 2024. Суспільне Хмельницький
Комини розташовані в низині, наче на дні чаші, розповідає місцева жителька Галина. За її словами, село рівне, тож взимку діти не їздять з гірок на санчатах, а влітку на велосипедах, бо гірок тут просто немає.
"В нас нема, ну де в нас пагорбки? Ось біля млина були, діти сковзалися нанизу, але зараз і її закрили, цю гірку".
Через таке розташування в селі немає телефонного зв'язку. Але є інтернет, каже Тетяна.
Подвір'я у селі Комини, що на Хмельниччині, травень 2024. Суспільне Хмельницький
"Ми провели інтернет кабельний, а зв'язку немає, то дуже тяжко. Деякі люди ставлять посилювачі зв'язку. Дуже важко зловити в нас зв'язок, якщо хто хоче бути поза зоною, то це до нас", — розповіла уродженка Коминів Тетяна Красовська.
Тетяна з чоловіком в батьківській хаті тепер мають дачу. Цей будинок, каже жінка, один із чотирьох цегляних, або, як кажуть у Коминах, мурованих. Решта — дерев'яні. Та й в теперішньому цегляному будинку господар обшиває стіни деревом, він також із поліського села, де всі мешкали в дерев'яних хатах, каже Михайло.
Михайло обшиває цегляний будинок деревом, травень 2024. Суспільне Хмельницький
"Кажуть, дерево дихає добре, і якщо лаком покрив, павучків знімаєш, та й все. Ніяких фарбувань, нічого. Не знаю, наскільки — 10, 15, 20 років. Прохолоду тримає, ну і тепло також. Літом дуже добре. Якщо спека 30 градусів, тут прохолодно".
З його слів, місцеві жителі будували свої помешкання з доступної деревини — сосни й смереки, якими оточені села. У ліс селяни змалку звикали ходити по чорниці, малину, суниці та гриби, каже Галина. Вона розповіла: якийсь час готувала мариновані гриби для всієї України, а може, і не тільки України.
"Я шість років варила гриби, в "Заготконторі" робила, шість років приймала гриби та варила до десяти тонн".
Жителька села Комини Галина пасе кіз, травень 2024. Суспільне Хмельницький
А от із буряками, морквою та фруктами в Коминах були проблеми, розповіла жінка.
"Ось довкола криниці була груша червонобока, ну дичка, такі невеличкі плоди. Яблук не пам'ятаю. Посадили, то було дві пінки дуже рясних, але вони через пару років погинули через те, що тут каміння багато".
Не бачив тут яблунь чи вишень і Михайло, який прийшов в Комини зятем понад 20 років тому.
"Ні, тоді такого не було. Тут в основному росли: клени, липи, верби, смереки, берези. Та воно до цієї пори в них так росте. А мене в селі так і назвали — Мічурін".
Мічуріним Михайла назвали в селі, бо чоловік навозив в Комини землі, посадив фруктовий сад, ретельно за ним доглядає і каже, що в нього всі фруктові дерева родять, навіть персики.
Дачник Михайло Красовський розповідає про сад, який висадив у селі, травень 2024. Суспільне Хмельницький
"Посадив та й дивлюся за ним. Ну, кропить треба, все треба підживлювати, кропити, тоді й буде врожай. Теж вже деякі люди садять, побачили й стали трошки вже садити самі", — розповів дачник Михайло Красовський.
Зате на цих ґрунтах добре родять ягоди та деяка городина, коли не забувати за ними доглядати.
