З перших днів війни в ліцеї №1 діяв волонтерський штаб. Там і познайомились волонтери. Одні збирали всіляку допомогу для воїнів та внутрішньо переміщених осіб, інші - плели маскувальні сітки та готували домашні смаколики. Пропозиція Наталії Форсюк працювати всім «одним фронтом» була схвально прийнята. Згодом до них приєдналися і жіночки-волонтери поважного віку. Ось так і з’явився у «Жіночому батальйоні» підрозділ «Сітки». Нині до його складу входить 2 рої. Керівник 1 рою - Людмила Бродська, керівник 2 рою –- Тетяна Стасюк. А координатором усього підрозділу (двох волонтерських роїв) та співкерівником 2 рою є Леся Рогатюк.
«Маскувальна сітка для наших хлопців дуже потрібна. В нас її замовляли навіть із-за кордону на Бахмутський напрямок. Знайшли у волонтерських чатах «Жіночий батальйон», написали мені. І ми передали за адресою», - розповідає Наталія Форсюк.
Плетення маскувальних сіток - важка праця. Потрібно неабияке терпіння, витримка і сила волі. Замовлення для обох роїв надходить від волонтерського штабу «Жіночий батальйон» та безпосередньо з фронту. Нині його багато, а тому сформована черга.
Беззаперечно, у пріоритеті - передова лінія фронту. При замовленні обов’язково уточняється розмір та колір сітки. Наприклад, якщо мова йде про темні кольори, то є «пізня» осінь, є «рання», і є «сумна»…
Тканину часто приносять нетішинці, ще беруть безкоштовно в одному з місцевих магазинів секонд хенду. Нині в дефіциті основа для сіток. В магазині її не купиш, та й коштує вона не дешево, а тому за волонтерські кошти штаб закупляє через інтернет.
«Жіночий батальйон» розробив свою технологію в’язання сіток. У перші дні війни охочих плести сітки було багато, але робити того не вмів ніхто. Спочатку було всього: пів дня одні плели, а інші пів дня розплітали. Руки у жінок боліли і німіли. На якусь мить впадали у відчай. А потім знову брались за роботу. Навчались всьому в процесі. Постійно вдосконалювали плетіння. І більше місяця тому вийшли на той результат, який повністю задовольняє всіх - тих, хто їх плете, і, головне, наших військових.
Кожний рій відповідально ставиться до свого виробу. Перед відправленням - обов’язково причіплюється своєрідне клеймо - емблема «Жіночого батальйону» та слова вдячності воїнам.
Рій перший
У першому рою, який функціонує в 1-му гуртожитку (вул. Набережна,1), – найповажніші та найстарші волонтери. Щодня, практично без вихідних, зранку до сутінків тут «кипить» робота. Загалом понад 150 сіток різних за розміром сплетено їхніми руками. Керівник рою - Людмила Бродська, чудовий організатор, людина працьовита та добросовісна.
Жіночки почали працювати ще до початку повномасштабної війни - з 12 лютого 2022 року. Зібрались разом, прочитавши оголошення в соціальних мережах, що потрібна допомога – для наших воїнів у зону бойових дій плели невеличкі килимки для сидіння. А після 24 лютого почали активно надходити замовлення на маскувальні сітки. Спочатку вони їх плели в 1 та 2 ліцеях.
«Наші діти та онуки зі зброєю на полі бою захищають Україну. Ми не могли всидіти вдома… Байдужість – це не про нас. У кожного з нас бажання - хоча б якось допомогти. Фінансово не можемо, бо пенсії маленькі, тож плетемо сітки. Тут, коли в гурті, забуваємо про свої хвороби, сімейні проблеми і всі разом мріємо про перемогу», - говорить Людмила Бродська.
Рік війни «просіяв» людей… Перших півроку було багато, а нині залишились трохи більше десятка найстійкіших, терпеливих та вольових. Серед них: Людмила Богдан, Галина Семенчук, Наталія Петровська, Ніна Рожкова, Галина Коломійчук, Ліда Рожкова, Любов Гасюк, Лариса Ющук, Наталія Стасюк, Марія Бугайко, Алла Горохова, Олена Лісовець, Валентина та Володимир Слободенюки (переселенці з Довгенького Харківської області). Незмінним фарбувальником тканини є Наталія Стефанович. Вона процес налагодила вдома, а сушить тканину то на балконі, то на дачі.
«Я вже не буду перекваліфіковуватись. Як є вільний час, то тільки тоді приходжу і допомагаю плести», - розповідає.
Є в першому рої помічники - вони ріжуть тканину вдома: Валентина та Валерій Пейко, Валентина Сторожук, Марія Венгерець, шеф-кухар їдальні ліцею №3, зі своїми колегами, А ось Тетяна Журавльова, Валентина Морозова, Ірина, Тетяна в’яжуть вдома теплі шкарпетки для воїнів –останні 26 пар було відправлено штабом нещодавно на передову.
Серед волонтерів-жінок першого рою є і поети – складають вірші про наболіле і читають вголос "колегам"… Себе з посмішкою називають «плетуни» і «різуни», а керівника - «вождинею».
Рій другий
Другий рій функціонує в 3-ому гуртожитку (вул. Набережна, 5). Тут невтомно плетуть сітки переважно внутрішньо переміщені особи з Харківщини, Енергодару, Маріуполя..., які знайшли прихисток у нашому місті та, звичайно ж, нетішинці. Керівник рою– Тетяна Стасюк, людина принципова та відповідальна.
Другим роєм сплетено близько півтисячі різного роду і кольору сіток. Найбільша - розміром 5 х100, а найширшу плели на підлозі спортивного залу одного з ліцеїв міста, вона відповідала його розмірам.
На постійній основі в другому рою трудиться 16 волонтерів – одні ріжуть тканину, інші – плетуть сітки. Але, як розповіла Тетяна Стасюк:
« Коли надходять термінові замовлення, ми кидаємо клич в соціальних мережах і приходять на допомогу місцеві мешканці».
Фарбує тканину для другого рою, а якщо потрібно, то й для першого, Оксана Кузнєцова. У неї своя особлива технологія фарбувального процесу за допомогою пральної машини. Працює п. Оксана вдома вночі, часто порушуючи спокій сусідам.
Помічників багато і в другому рою. Приходять і просять роботу. Вдома ріжуть тканину не тільки пересічні нетішинці, а й працівники бібліотеки, ліцеїв…
У неї все під контролем
Велика відповідальність покладена на Лесю Рагатюк, куратора підрозділу «Сітки» співкерівника 2 рою. Вона щодня з волонтерами, неабияк хвилюється за них і дбає про кожного. Підрозділ став практично її другою родиною.
Леся Рогатюк постійно на зв’язку з « Жіночим батальйоном». Клопоту в неї вистачає щодня, бо, як ніхто до дрібниць знає все про замовлення: скільки і кому треба виготовити і передати сіток. А ще допомагає підібрати потрібний колір та плести сітки…
Задля Перемоги нетішинські волонтери сплетуть стільки сіток, скільки потрібно буде нашим хлопцям. Аби лиш життя воїнів надійно захистили ці обладунки, створені умілими руками і небайдужими, щирими серцями людей.
Тетяна Онісімчук, головний спеціаліст відділу з організаційних питань Нетішинської міської ради
