2 липня 1942 року німці взяли власника фляги у полон в Севастополі «на 35б Г.Б. Ч.Ф.». Останнє розшифровується так: «на 35-й батареї головної бази Чорноморського флоту».
Треба сказати, що берегова бронебаштова батарея №35, яка була призначена для прикриття Севастополя з півдня, – це одна з двох найпотужніших фортифікаційних споруд міста періоду Другої світової війни. Мала дві артилерійські установки (кожна по дві гармати калібром 305 мм).
Перед Другою світовою війною її відвідував Сталін. Саме ця батарея стала останньою точкою опору червоних у Севастополі. У ніч на 1 липня 1942 року командування Чорноморського флоту, партійці та енкаведисти (близько 800 осіб) дали драла, покинувши решту гарнізону, частина з якого потрапила в полон. У тому числі і «М.В.Т.» (знаємо лише його ініціали, але не повне ім’я), який пізніше пішов на службу у Вермахт, у 9-й Донський імені генерала Бакланова полк (перекинчик назвав його простіше – «козачий полк»).
Чимало росіян у роки війни пішли на службу до німців, про що воліють не згадувати нинішні російські пропагандисти. 8 листопада 1942 року колишній червоноармієць захворів на тиф. А 9 січня 1943 року вперше став на пост (вочевидь після одужання) у місті Шепетівка нині Хмельницької області. Далі його путь проліг на Старовижівщину, де й знайшли флягу.
Подальша доля солдата невідома. Зате знаємо, що 9-й Донський полк воював проти УПА, Армії Крайової та червоних партизанів, а у серпні-вересні 1944 року брав участь у придушенні Варшавського повстання.
