Одразу кілька громад на Полтавщині вирішили докласти зусиль для того аби їх автентичні страви були занесені до переліку нематеріальної спадщини. Таким чином регіони прагнуть популяризувати в себе так званий гастрономічний туризм. Це коли туристи, які подорожують Україною, приїжджають в те чи інше місце не лише для того, щоб помилуватися якимись особливими краєвидами чи ознайомитися із архітектурною пам’яткою, а й для того, щоб скуштувати автентичну страву.
І хоча вже згадану шпундру готують не лише в Решетилівці, а товченики – не лише в Кобеляках, все ж місцеві громади вважають, що саме на їх території здавна існують унікальні рецепти.
Про те, що шпундру офіційно внесли до переліку культурної нематеріальної спадщини Полтавщини можна дізнатися не лише у всеукраїнських новинах в рубриці «новини Решетилівки». Про дану подію повідомляють місцеві регіональні видання, зокрема й «Тижневик ЕХО».
Особливістю саме решетилівської шпундри є те, що святкову страву із свинячого м’яса тушкують у буряковому квасі і заправляють борошном, а не житніми сухарями, як в інших регіонах.
А от кобеляцькі товченики, про які теж зараз згадують в різних новинах Полтавщини, вважаються унікальними через те, що їх заправляють товченою щукою.
Взагалі в переліку нематеріальної культурної спадщини України значаться наступні суто полтавські надбання:
- опішнянська кераміка;
- решетилівське рослинне килимарство, вишивка «білим по білому» та вузликова лялька;
- карлівське писанкарство;
- гадяцький розпис житла;
- великобагачанське плетінням з червоної лози.
Якщо згадувати про гастрономічні ексклюзиви, то вони на Полтавщині є. Хоча їх не надто багато, але вони відомі навіть далеко за межами України.
Передусім мова йде про:
- полтавські галушки;
- пундики;
- вергуни.
Тому старання обох згаданих громад увічнити свої автентичні страви можна лише вітати.
Науковці зауважують
Між тим науковці, які багато свого часу проводять працюючи в різних архівах, зауважують, що не завжди офіційна інформація підкріплена фактажем. Інколи посадовці намагаються популяризувати свої громади використовуючи міфи та вигадки.
Зокрема, у вже згадуваному «Тижневику ЕХО» краєзнавець Микола Бугрименко зауважує, що теза про так звані «кобеляцькі єврейські товченики» не має під собою історичного підґрунтя.
Фахівець на фактах доводить, що місцеві рибні товченики аж ніяк не пов’язані із єврейством. Дана страва більше заслуговує на те, аби бути традиційною для корінних жителів нижнього Поворскля.