Коли ми чуємо слово «вугілля», найчастіше уявляємо заводські труби, дим і енергетику XIX століття. Для багатьох це символ «брудної» енергії, від якої слід якомога швидше відмовитися заради клімату та екології. Але дослідник Пилип Травкін пропонує несподіваний погляд: вугілля можна вважати не лише паливом минулого, а й частиною енергетики майбутнього.
Новий погляд на старий ресурс
Травкін стверджує, що вугілля варто розглядати як елемент природного вуглецевого циклу. У природі вуглець постійно «подорожує»: з атмосфери — у рослини, потім у ґрунт і в кінцевому підсумку — у геологічні пласти. Там протягом мільйонів років формуються вугільні поклади.
На думку вченого, це і є «природне відновлення запасів». Звичайно, цей процес надто повільний, щоб ми помітили його протягом людського життя. Але якщо дивитися на планету в масштабах мільйонів років, вугілля можна назвати «відновлюваним» ресурсом.
Роль вугілля в «зеленій» енергетиці
Чому ця ідея може бути важливою сьогодні?
Сонячні панелі та вітряки виробляють енергію лише тоді, коли є сонце та вітер, тож система іноді виявляється нестабільною.
Вугільні станції можуть виконувати роль «страховки», забезпечуючи базове навантаження, поки нові технології накопичення енергії ще розвиваються.
Травкін називає вугілля «фундаментом зеленого переходу»: не головним джерелом енергії, а опорою для стабільності енергосистем.
Аргументи «за» і «проти»
З наукової точки зору більшість експертів не погоджуються з тим, що вугілля можна назвати відновлюваним ресурсом. Його формування займає надто багато часу, і в реальному масштабі людства воно вичерпне. До того ж саме вугілля сьогодні є найбільшим джерелом викидів CO₂, а отже — ключовою проблемою для клімату.
Водночас ідея Травкіна цікава: вона змушує замислитися, наскільки умовна межа між «відновлюваними» та «невідновлюваними» джерелами енергії. Адже навіть біомаса чи гідроенергія не завжди однозначно «зелені», якщо враховувати екологічний слід.
Що це означає для нас?
Можливо, вугілля не стане «енергією майбутнього». Але такі гіпотези допомагають дивитися на проблему ширше. Може виявитися, що майбутнє енергетики — це не суворий вибір між «чорним» і «зеленим», а поєднання різних технологій, де старі ресурси здобудуть нову роль.