Хто їх рахував ті пройдені тисячі кілометрів? Як ніхто не вів лік і дням, прожитим на роботі. Вони складалися у тижні, тижні – в місяці, місяці – в роки. А вже, дивись, і внуки торують свої маленькі стежинки. Так у постійному русі й живе Галина Михайлівна Грач – листоноша Зіньківського відділення зв’язку № 8 Віньковецького району.

Зіньків – її рідне село. Тут вона з’явилася на світ. Тут закінчила школу і звідси пішла працювати на Віньковецький плодоконсервний завод. А коли вийшла заміж, то після декретної відпустки сім років трудилася у місцевій рільничій бригаді. Може й надалі її доля була б пов’язана з полем, якби не зустріч із місцевою листоношею Ніною Голінко. Саме Ніна Терентіївна й запропонувало їй спробувати себе у роботі на пошті. Давно то було – 26 років минуло, але Галина Михайлівна жодного разу не пошкодувала про свій тодішній вибір.

Хоч і проживає вона за сім кілометрів від відділення. Хоч їй і доводиться долати щоразу по 10 кілометрів вулицями, розносячи пошту і різні товари жителям села. «Колектив, – каже Галина Михайлівна, – дуже дружний». Крім неї, працює ще п’ять листонош та начальник відділення. Всі працівниці сільської пошти разом вже багато років, тому стали як одна родина. «У мої обов’язки входить розносити пресу, пенсію, приймати комунальні платежі, а ще різноманітні товари, часто молодь замовляє одяг medicinewear.com.ua/cholovichyy-odyag, а це дуже важко робити. Але вже звикли і тішить те, що любимо свою роботу. А газету «Подільські вісті» розношу, скільки себе пам’ятаю листоношею», – розповідає Галина Михайлівна. 

Вона має старшу сестру та молодшого брата. Незважаючи на відстань між ними, постійно підтримують зв’язки. Зі своїм чоловіком Михайлом Галина познайомилася ще в далекому дитинстві. Разом подружжя уже 34 роки. Мають двох синів – Олександра та Івана. А також троє внуків: Тетянка перейшла до 5 класу, Сашко закінчив свій перший рік у садочку, а найменшому члену сім’ї – Жені – виповнилося три місяці. Діти живуть у Хмельницькому, але часто навідуються в гості до батьків у село. Галина завжди рада гостям і зустрічає їх зі щирою посмішкою. На свята велика родина збирається разом, готують святкову вечерю та весело проводять час.

У розмові з Галиною Грач мені сподобалася її відкритість та любов до справи, якій присвятила життя. В очах у неї навіть з’являється вогник, коли розказує про свою працю та все, що з нею пов’язане. І як би тяжко не було, навіть не думає проміняти свою роботу на якусь іншу…