“Швидка відмовилась їхати”
До журналістів vsim.ua звернулась Сніжана Семенюк-Рижко. Жінка кілька тижнів тому втратила маму і досі не може говорити про це без сліз. Але водночас не полишає спроб знайти справедливість. Адже вважає, що трагедії можна було уникнути.
Донька розповіла, що останні 10 років матір спостерігалась в КНП “Ізяславська міська багатопрофільна лікарня”. Тобто,там лікарям були відомі її діагноз та історія хвороби.
З Нового Села до лікарні - близько 30 кілометрів. Того дня, 17 серпня, в жінки різко погіршилось самопочуття.
Вона скаржилась, що в неї почало віднімати праву ногу і були сильні болі в шиї. В нас були здогадки, що розпочався інсульт. “Швидка” тоді відмовилась приїхати. Сказали, що стан для цього не критичний - "їдьте самі". Сестра знайшла авто і привезла маму до лікарні, - розповідає донька Сніжана.
В той день Любов Рижко привезли до лікарні, де згодом поклали в неврологічне відділення. Від медсестри донька Аліна одразу отримала перелік і кількість ліків, які потрібно було купити. Також там повідомили про необхідність когось бути присутнім постійно в палаті та доглядати маму. Мовляв, відповідного персоналу в них немає.
Наступного дня родичам сказали завезти жінку і на КТ. Та донька каже, зробити це було нікому. Адже немає власного транспорту, а сини наразі несуть військову службу. Сама ж дочка Сніжана працює і проживає у Києві. Вона додає, що з кожним наступним дзвінком лише чула, як мамі ставало гірше. Стан був критичним. За два дні Любові відняло мову.
На що нарікають рідні?
За словами доньок, стан матері погіршувався з кожним днем. А паралізувало її ймовірно через призначені препарати. Кажуть, все свідчило про передінсультний стан. Але переводити пацієнтку в реанімацію медики не поспішали.
Як додає Сніжана Рижко, призначене лікування не враховувало наявність у матері кардіостимулятора. Хоча при здійсненні первинного огляду лікарем про це повідомила друга донька. З її слів, лікар поміряв лише тиск, не зробивши кардіограми. Вже наступного дня мовлення Любові Рижко погіршилось. До неї приїхав син.
У відповідь на це мій брат почув: це все через крапельниці та призначені ліки, а мамі треба просто пити багато води. Мовляв, все під контролем і лікування відбувається за протоколом. Після цієї розмови брат самостійно повіз маму на КТ. Вона вже була в складному стані. Лікар Охотко не взяла до уваги, що в неї стоїть кардіостимулятор. Їй виписали препарати, які протипоказані для людей зі згущенням крові. Вони викликали в неї тахікардію, - пояснює Сніжана Рижко-Семенюк.
Жінка додає, востаннє говорила з мамою вранці 19 серпня - напередодні смерті. Вона підняла слухавку і змогла вимовити лише звуки. Телефон взяла медсестра, яка повідомила, що з ночі пацієнтка у важкому стані, але її не перевели до реанімації. І що рідним слід негайно приїхати.
До слова, в реанімацію жінку перевели лише тоді, коли діти прибули до медзакладу. Але, як переконана донька, вже було запізно. Тоді близькі наполягали, аби лікарі сконтактували з кардіологічним центром у Хмельницькому. Тим часом, стан жінки погіршувався.
Лише після цього в 9:30 зробили кардіограму серця. Лікар-реаніматолог показав сестрі кардіограму і вони разом порівняли її з тою, що мамі робили в травні у кардіологічному центрі Хмельницького, де їй ставили кардіостимулятор. Стан був важкий, ритм серця порушений. Після цього був консиліум у складі лікарів, які повідомили згодом Аліну, що стан мами був критичний, але його вже стабілізували. Нам сказали про необхідність самостійно звертатись до кардіохірурга Андрія Кланци, який оперував та ставив мамі кардіостимулятор у Хмельницькому, - розповіла Сніжана Рижко-Семенюк.
Донька додає, що змогла приїхати до реанімації близько 18:00. Там один з лікарів сказав, що у матері набирається рідина у легенях. Вона не говорить, але при свідомості. На запитання про нічний діагноз і чому жінку не перевели до реанімації одразу, медик відповів, що стан стабілізувався і в цьому не було потреби. Також Сніжана каже, що при погіршення стану матері лікарку Ліфантьєву не викликали і до відома не ставили.
Під ранок наступного дня, 20 серпня, доньці повідомили про смерть мами.
Корупція і відсутність діагнозів?
Рідні звинувачують лікарів у халатності. Пояснюють причини: за всі роки, які Любов Рижко провела на стаціонарі в Ізяславській лікарні, виписки про це не отримала. Також рідним не озвучували попередніх діагнозів жінки.
Спочатку вони відмовились дати “швидку” до матері. Потім лікарка відмовилась дати нам направлення в діагностичний центр у Хмельницькому. Окрім цього, ми за все платили - купували власним коштом шприци, препарати, що мало б бути безкоштовно для важкохворих. робили КТ. До речі, результатів якого ми не отримали. Ні на вечір 19 серпня, ні 23 серпня, - каже донька.
В поліції не побачили криміналу
Рідні вирішили не мовчати і звертатись у різні інстанції щодо службового недбальства лікарів. Зокрема, Сніжана Семенюк-Рижко розповіла, що звернулась до Ізяславської міської лікарні, подала скаргу до МОЗ й Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, де її звернення передали до обласного департаменту охорони здоров’я.
Також донька звернулась із заявою до поліції Ізяслава 31 серпня. Але зізналась, там її справу вирішили закрити. Мовляв, не виявили там криміналу.
Вони закрили справу як таку, що немає фактів для кримінального провадження. Хоча зі мною жоден слідчий не сконтактував і не спілкувався особисто, - розповідає жінка.
Наразі сім’я планує наймати адвокатів і вже зробила розголос у соцмережах. Додамо, що під дописом зібралось чимало коментарів, в яких люди підтримують рідних і діляться власним негативним досвідом перебування у вище згаданій лікарні.
Тим часом, журналістка vsim.ua звернулась до КНП “Ізяславська міська багатопрофільна лікарня”, аби отримати коментар щодо ситуації. Однак наразі зв’язатись з керівником підприємства поки не вдалось.
Що про лікарську халатність кажуть юристи?
Ігор Караваєв, юрист, адвокат:
Об'єктивна сторона цього злочину (лікарської помилки) полягає в невиконанні або в неналежному виконанні медичним або фармацевтичним працівником своїх професійних обов'язків внаслідок недбалого до них ставлення. Під невиконанням слід розуміти невчинення певних дій, які слід було вчинити під час лікування. Доведенню підлягає факт обізнаності медичного працівника із цими нормативними актами й наявність відповідної кваліфікації. Фактично, невиконання - це відмова від госпіталізації хворого, який потребує невідкладної медичної допомоги, відмова в проведенні оперативного втручання, залишення хворого без належного нагляду.
Значно складнішим є доведення неналежного виконання медичним або фармацевтичним працівником своїх професійних обов'язків, адже зміст поняття є досить суперечливим. Під неналежним виконанням слід розуміти ситуацію, коли медичний працівник виконує свої обов'язки не в повному обсязі, недбало, поверхово, не так, як цього вимагають стандарти професійної діяльності.
Є основні проблеми у процесі розслідування таких “медичних злочинів”:
- Нестача у слідчого відповідних спеціальних знань (необхідність проведення експертизи, залучення вузькопрофільних фахівців для проведення слідчих/розшукових дій і небажання розслідувати подібні злочини).
- Необхідність швидкого отримання ухвали слідчого судді про тимчасовий доступ до речей і документів. На практиці часто трапляються ситуації, коли внаслідок зволікання із отриманням такої ухвали медична установа встигає знищити докази.
- Кругова порука, яка полягає у знищенні доказів (знищення даних медичних карток, результатів аналізів тощо). Бажання будь-яку невдалу маніпуляцію чи оперативне втручання, яке призвело до тяжких наслідків, списати виключно на лікарську помилку. Покривання керівниками медичних установ своїх підлеглих. Активна протидія розслідуванню.
- Тонка грань відмежування халатності від нещасного випадку, лікарської помилки й виправданого медичного ризику.
Алла Цимановська, адвокат:
Навіть при умові якісного та кваліфікованого лікування, лікар не завжди може гарантувати сприятливий результат медичного втручання, оскільки це залежать не тільки від медичних, але від біологічних, генетичних та інших факторів. В законодавстві України немає чіткого визначення "лікарська помилка", а дану категорію правопорушень кваліфікують за ст. 140 Кримінального кодексу України (надалі – "КК України") як "неналежне виконання професійних обов'язків медичним або фармацевтичним працівником внаслідок недбалого чи несумлінного до них ставлення".
Якщо проаналізувати Єдиний державний реєстр судових рішень, то в ньому наявна невелика кількість вироків, як обвинувальних, так і виправдувальних, які кваліфіковано за 140 ст. КК України. Після вироку суду у кримінальних справах питання відшкодування постраждалим лягало на плечі закладів охорони здоров’я – в рамках окремих цивільних справ.Звісно ж, ніхто з засуджених лікарів не мав договору страхування професійної відповідальності, а пацієнти або їх родичі були вимушені чекати на компенсації роками.
