Розділ Культура

Як готувалися до Великодня на Шепетівщині

Автор Лілія Линник Дата30 квітня 2021

Великдень людство відзначає уже тисячі років. Дата Великодня щороку змінюється, але обчислюється завжди за одним правилом: це неділя після першого повного місяця, який настав після дня весняного рівнодення. Згідно з біблійськими писаннями, саме в цей день Ісус Христос воскрес після страти.

З давніх-давен з вівторка українці починали готувати святковий одяг, продумували, які продукти потрібні будуть для приготування великодніх страв. У Страсну середу затівали генеральне прибирання, яке тривало й наступного дня. У Чистий четвер купалися до світанку, прали, приводили будинок у порядок, готували паски та крашанки. Під час Страсної п’ятниці дотримувалися суворого посту і проводили її в молитвах і спогадах про земні страждання Сина Божого. У суботу ввечері починається всенічна служба, на яку беруть кошики з продуктами для освячення.

Як готувалися до Великодня на Шепетівщині?

Спогади Числюк Любові Іванівни, жительки села Білопіль, Шепетівського району. Спогади записано 17.04.2021р. та подано мовою оригіналу:

"Я памятаю як вже ми чекали те свято, готувались. Брали газети, вибирали ті, що меньше картинок і вирізали їх з одного краю «зубчиком», получалась така серветка. Їх розстеляли на печі, на припічку, на миснику під тарілки. Іноді ці серветки розфарбовували фарбами, малювали всякі квітки – рози, тюльпани. А якщо фарби не було, то фарбували глиною тею що хату підмащували «рудою». З бумаги робили всякі квітки, вінки. Скручували квітку, закріпляли дротиком і теж ними кругом прикрашали в хаті, на образи вішали.

Варені яйця акуратно виїдали, шкурки фарбували, і ось такі цілі - ніби вазочка виходила, вішали по хаті на цвяшки. А тих цвяшків по хаті було повно. А дрібні шкаралюпки з яєць перетирали, мілко-мілко і потім ними посипали зверху паску, така була посипка.

Крім пасок пекли ще «мазурки». Їх пекли з того ж тіста що і паску. Це такі невеличкі булочки у формі пташечки, квіточки, косічки, колосочка, жайворонка. Пекли їх на дечках, спеціально для дітей. Дітям це було дуже цікаво. Дитина взяла, і побігла на дорогу хвалитись в кого краща «мазурка».

А скільки тоді дітей в селі було! Тільки на нашій вулиці 80. Адже в кожній хаті було по 6 -7 дітей. В наших судів Никончуків було 10. Як понавиносимо цих «мазурок». Іноді плачучи розходились, бо як не вистачало «мазурок», то в ход ішли сукенки, або панчохи – в мене на резиках а тебе без!

Нас, всіх дітей садили фарбувати яйця. Писали писанки воском. Ручка - «перо», гріли віск і малювали хто що вмів. Хто квіточки, грабельки, хвильки. Якщо ручки не було, то брали велику гусячу пірїну загострювали і малювали нею. А ще обовязково робили «напущанку» - брали яйце, видували його, а в середину заливали віск, і це було саме крепке яйце яке ніхто не міг розбити.

Коли батьки йшли в церкву в суботу увечорі, то нам спати лягати не можна було. Бо то було «одияніє». В хаті повиненн було горіти хоть в одній кімнаті світло. То ми збирались в Гаврилівської Маринки в хаті, бо їх вдома не було. Вони родом з дяків і вони були весь час в церкві, а ми були в них. Там шуткували, веселились, кругом посідаємо на печі, на землі, тільки не на ліжках. Бо ліжка вже гарно позастелювані. Грали «чекарду» - (один відвертається, а гурт стоїть заду нього і стукає хтось по плечу, і потрібно вгадати хто тебе стукнув). Але танців не було – строгий піст. Їли пампушки з медом. Бо можна було їсти тільки пісне. Але як вкрадем ковбаси то і ковбасу їли.

А вже в неділю як трохи з ранку поспимо, то ішли всі по гостях.

Одягалися в все найкраще. Дітям старалися купити щось нове. Жінки завязували самі гарні хустки квітками. А увечорі всі в клуб, і хлопці і дівчата і жонаті і старі всі до клубу. Молоді танцювали, старші веселились, розмовляли. У клубі грала гармошка. На гармошці грав коваль. А на свято з ним приходив його син. То тоді син грав на гармошці а батько бубнив. То це вже були дуже гарні танці. Старші люди кругом посідають на лавки і гомонять, молодь танцює. А після танців розходились з піснями кожен на свою вулицю. Здавалось що все село співає. Сиділи ще на колодах веселились, жартували. І так тривало три дні. Ходили в гості - спочатку до найстаріших з родини. Брали з собою гостинці – паску, яйця. Там частувалися, пригощалися – ковбасою, мясом, холодець «драглі», вінегрет, мед, тушана капуста, картопля «човпан».

Спогади записала завідувачка краєзнавчим відділом Лілія Линник