Розділ Культура

Як готувалися до Великодня на Шепетівщині

Автор Лілія Линник Дата30 квітня 2021

Великдень людство відзначає уже тисячі років. Дата Великодня щороку змінюється, але обчислюється завжди за одним правилом: це неділя після першого повного місяця, який настав після дня весняного рівнодення. Згідно з біблійськими писаннями, саме в цей день Ісус Христос воскрес після страти.

З давніх-давен з вівторка українці починали готувати святковий одяг, продумували, які продукти потрібні будуть для приготування великодніх страв. У Страсну середу затівали генеральне прибирання, яке тривало й наступного дня. У Чистий четвер купалися до світанку, прали, приводили будинок у порядок, готували паски та крашанки. Під час Страсної п’ятниці дотримувалися суворого посту і проводили її в молитвах і спогадах про земні страждання Сина Божого. У суботу ввечері починається всенічна служба, на яку беруть кошики з продуктами для освячення.

Як готувалися до Великодня на Шепетівщині?

Спогади Числюк Любові Іванівни, жительки села Білопіль, Шепетівського району. Спогади записано 17.04.2021р. та подано мовою оригіналу:

"Я памятаю як вже ми чекали те свято, готувались. Брали газети, вибирали ті, що меньше картинок і вирізали їх з одного краю «зубчиком», получалась така серветка. Їх розстеляли на печі, на припічку, на миснику під тарілки. Іноді ці серветки розфарбовували фарбами, малювали всякі квітки – рози, тюльпани. А якщо фарби не було, то фарбували глиною тею що хату підмащували «рудою». З бумаги робили всякі квітки, вінки. Скручували квітку, закріпляли дротиком і теж ними кругом прикрашали в хаті, на образи вішали.

Варені яйця акуратно виїдали, шкурки фарбували, і ось такі цілі - ніби вазочка виходила, вішали по хаті на цвяшки. А тих цвяшків по хаті було повно. А дрібні шкаралюпки з яєць перетирали, мілко-мілко і потім ними посипали зверху паску, така була посипка.

Крім пасок пекли ще «мазурки». Їх пекли з того ж тіста що і паску. Це такі невеличкі булочки у формі пташечки, квіточки, косічки, колосочка, жайворонка. Пекли їх на дечках, спеціально для дітей. Дітям це було дуже цікаво. Дитина взяла, і побігла на дорогу хвалитись в кого краща «мазурка».

А скільки тоді дітей в селі було! Тільки на нашій вулиці 80. Адже в кожній хаті було по 6 -7 дітей. В наших судів Никончуків було 10. Як понавиносимо цих «мазурок». Іноді плачучи розходились, бо як не вистачало «мазурок», то в ход ішли сукенки, або панчохи – в мене на резиках а тебе без!

Нас, всіх дітей садили фарбувати яйця. Писали писанки воском. Ручка - «перо», гріли віск і малювали хто що вмів. Хто квіточки, грабельки, хвильки. Якщо ручки не було, то брали велику гусячу пірїну загострювали і малювали нею. А ще обовязково робили «напущанку» - брали яйце, видували його, а в середину заливали віск, і це було саме крепке яйце яке ніхто не міг розбити.

Коли батьки йшли в церкву в суботу увечорі, то нам спати лягати не можна було. Бо то було «одияніє». В хаті повиненн було горіти хоть в одній кімнаті світло. То ми збирались в Гаврилівської Маринки в хаті, бо їх вдома не було. Вони родом з дяків і вони були весь час в церкві, а ми були в них. Там шуткували, веселились, кругом посідаємо на печі, на землі, тільки не на ліжках. Бо ліжка вже гарно позастелювані. Грали «чекарду» - (один відвертається, а гурт стоїть заду нього і стукає хтось по плечу, і потрібно вгадати хто тебе стукнув). Але танців не було – строгий піст. Їли пампушки з медом. Бо можна було їсти тільки пісне. Але як вкрадем ковбаси то і ковбасу їли.

А вже в неділю як трохи з ранку поспимо, то ішли всі по гостях.

Одягалися в все найкраще. Дітям старалися купити щось нове. Жінки завязували самі гарні хустки квітками. А увечорі всі в клуб, і хлопці і дівчата і жонаті і старі всі до клубу. Молоді танцювали, старші веселились, розмовляли. У клубі грала гармошка. На гармошці грав коваль. А на свято з ним приходив його син. То тоді син грав на гармошці а батько бубнив. То це вже були дуже гарні танці. Старші люди кругом посідають на лавки і гомонять, молодь танцює. А після танців розходились з піснями кожен на свою вулицю. Здавалось що все село співає. Сиділи ще на колодах веселились, жартували. І так тривало три дні. Ходили в гості - спочатку до найстаріших з родини. Брали з собою гостинці – паску, яйця. Там частувалися, пригощалися – ковбасою, мясом, холодець «драглі», вінегрет, мед, тушана капуста, картопля «човпан».

Спогади записала завідувачка краєзнавчим відділом Лілія Линник

Коментарі (0)

Коментарі відсутні

Залиште ваш коментар

  1. Можете коментувати як гість, але ліпше Зареєструйтесь або авторизуйтесь
Вложения (0 / 6)
Поделиться вашим местоположением