Мене земля українська плекала

Цей вірш написала Раїса Василівна Журавльова, яка до подій на Сході проживала в м. Первомайськ, Луганської області. А пролунав він 28 квітня цього року на засіданні студії «Доля», яке відбулося в бібліотеці ім. М.Коцюбинського, традиційному місці зустрічі студійців.

В даний час вона з чоловіком Іваном Арсентійовичем (народився в селі Пузирки, Ізяславського району) проживають у племінника.

Раїса Василівна - людина творча, пише вірші з 15 років, за освітою бухгалтер (до речі, четверо студійців те ж мають бухгалтерську освіту!), певний час викладала в ЗОШ міста Первомайська поетику для учнів третіх класів.

Ще один талановитий поет, якого прихистила Шепетівка у ці важкі для жителів Донбасу часи, приєднався до студійців. Це Ночовний-Богарада Микола Васильович – член Луганської обласної організації НСПУ з 30 травня 1980 року, поет, прозаїк, уродженець с. Жовтневе Лубенського р-ну. У свій час він закінчив факультет журналістики Київського університету. Працював в обласних газетах Полтави і Чернігова, згодом переїхав жити на Луганщину.

Автор 30 поетичних збірок: "Робота", "За веснами, за териконами", "Хліб на рушнику", "Пісня над борозною", "Дозиметрична зона", "Тополя край зорі", "Зоря над зорею", "Сонце опівночі"; повістей "Підземні зорепади", "Калиновий міст", "Смерть у Мирній долині", "Грішні ангели"; романів "Золото Леонтовича", "Глас волаючий" та інших.

Микола Васильович Ночовний має гарну літературну спадщину, яка за кількістю та якістю літературних праць дозволила йому зайняти відповідний щабель в українській літературі.

Він написав багато віршів на різну тематику. Їх самобутнє звучання підсилює талановитість автора, як митця й людини, демонструє особливості його письменницького почерку.

Образ матері, яка втратила сина, трудівники, що вирощують хліб, представники молодого покоління – це все літературні герої його віршів.

З болем писав про рідну країну, землю, село, де народився. А це вірші про рідну землю:

Все од землі -
Хліб і любов –
Виходим з неї і стаємо нею.
Зоря ж з'являється, либонь
Щоб не згоріть,
А буть завжди зорею.

* * * * *

Ти зазнала немало наруг і поранень,
Земле, духом свята,
Земле, кров'ю свячена.
Ти єдина могла народити Бояна
І явити для світу Шевченка...

Із сердець волелюбних Дніпро витікає,
Де цвітуть, де чарують калина і ружа,
1 ворота твої недарма називають
Золотими –
Братерство і дружба.

Микола Ночовний



Спогади про рідне село:

Село, що застилає пам'ять рястом,
Туди так часто хочеться мені,
Де вже й калина гроном червонястим
В легенди звисла, в думи і пісні.

Як там ілюмінують зорепади,
По виднокіл небесний весь огром.
Веселки взяв я звідти й листопади,
Щоб душу переповнювать добром.

Микола Ночовний


А як чудово сказав про біленькі хати, які тільки українські жінки вміють гарно причепурити. В цьому я переконалася особисто, коли проживала в Забайкаллі в селі Танха (поряд з військовою частиною, де служив чоловік), там тільки будинки, де проживали українці були чисто побілені і здалеку усміхалися перехожим, всі інші – в зруб з почорнілої від часу деревини.

Білять хати в селі –
І світлішає в світі білім.
Наче буднів немає,
А тільки – неділі.

Цілу зиму селові
Хати білені снились,
Лебедині ячання
В заметілях лишились...

Білять хати в селі
Та й по всім по окружжі,
Теплий вечір на вікнах
Вимальовує ружі.

Микола Ночовний


Тема війни, яка забрала життя мільйонів українців:

Скільки крові пролито у рідну землю,
Скільки стріл і кольчуг,
Автоматів зіржавіло в ній!..
Скільки в чисте зерно
Досипали всілякого зерня,
Та нові покоління
На долі зійшли на своїй.

Микола Ночовний


І філософські роздуми про життя та місце людини:



Люди мої – світи невідкриті,
Вічні тривоги, розлуки, жалі.
Як же красиво нам треба прожити,
Щоби увічнить любов на землі.

Річка життя аніяк не міліє,
Осінь за осінню – вічний вогонь.
Взимку до іскорки він ізмаліє,
Все пережите у нім перетліє,
Прийде весна –
І застукає кров'ю до скронь...

Микола Ночовний

На засіданні лунали вірші Леоніда Жмурко, Катерини Дяченко, Віри Кухарук, Геннадія Сівака, Антоніни Осецької, Тимофія Синицького, Тетяни Кушнірук, Василя Ющенко, Ніли Кравчук, Анатолія Огарєва.

У виконанні Анатолія Огарєва пролунали пісні на слова Василя Ющенко, Леоніда Жмурко, Віри Кухарук та власні.