— Почув, як щось ударило, і рєзко біль у ногах. Став кричати. Чую, рядом кричить Руслан, — розповідає Максим Головатюк.
— Максим просив допомоги, а Руслан просто кричав, — говорить Вадим Чорний. — Я хотів відсунути ту стіну, але не міг. Побіг до батьків Руслана.
— Я ледь не зомліла, — каже 35-річна Лариса Костюк, мати Руслана. — Прибігаю, хотіла ту стіну підняти. Трохи рухнула, а хлопченя кричить: "Тьотю, болить!" А мого зовсім не видно. У село побігла, людей гукаю. Мужики аж через плоти стрибали, так бігли.
— У мене тоді аж ноги підкосилися, як узнала, — говорить 39-річна Наталія Головатюк, мати Максима. — Прибігаю, а вони якраз сина дістають. Повні красовки крові, у штанах повно крові і болота.
До розваленої лазні під'їхала "швидка". Руслан Костюк задихнувся. Максима Головатюка з рваною раною забрали до лікарні.
— Напередодні смерті Руслан казав: "Бабушка, я буду великою людиною". А за тиждень до трагедії їздив до церкви в Остріг. Одні ікони фотографірував, — плаче 62-річна Ольга Серебрянова, бабуся загиблого.
Лазня у Чотирбоках не працює понад 15 років. Торік приміщення купив приватний підприємець Богдан Онукевич з міста Славута. Демонтував панелі перекриття, фундаментні блоки. 3-метрові цегляні стіни залишилися без опори.
— Та тут усі гралися, — розповідає Володимир Максимчук, 12 років. — І войнушки, і хованки ганяли. І по стінах пригали. Бо більше нема де.
Міліціонери з'ясовують деталі випадку. Максим Головатюк лікується у палаті №1 травматологічного відділення райлікарні.
— Та нічого, але коліно ше болить, — каже Максим. — Замучили вже з тими уколами. І перев'язки дуже больно роблять. А Руслан був веселий. Донині перед очами стоїть. Він же від мене за метр стояв.
