Числюк Валерій Анатолійович народився 13 липня 1976р. в селі Білопіль Шепетівського району. Коли Валері було 4роки, сім'я переїхала у місто Прокопівськ Кемерівської обл. У 1986 році вони повернулись на Україну, 20 років жили в Шепетівці. У Білополі проживали дідусь та бабуся Валери, він з дитинства полюбив село. Дідусь працював завідуючим фермою, Валера бігав з ним на колгосп, дуже любив коні, вчився сільським роботам, ріс працелюбним, добрим, товариським.
4-9 класи Валерій навчався в ЗОШ №3 міста Шепетівки, але про село ніколи не забував, канікули проводив там. З 12 років він працює на колгоспному току, за хорошу роботу нагороджений будильником. Любив рибалити, дуже рано навчився плавати, тільки він міг перепливти сільський став. А взимку грав у хокей, з хлопцями робили саморобні трампліни і стрибали з них на лижах. Завжди мав багато друзів. Допомагав старшим у всіх сільських роботах: косити, громадити сіно, пасти корови, сапувати в городі. Односельчани запам’ятали випадок, коли Валера врятував дитину, яка сиділа на возі – віз мчав у став, їздовий був нетверезий. Таким він був завжди – готовим допомогти ділом, словом старому, малому, любій людині.
Виріс Валера високим красенем із пишним кучерявим чубом, із щирою доброю посмішкою. Його цікавили машини, трактори, робочі професії, хотів швидше працювати, бути самостійним. Тому після закінчення 9 класу поступає у Шепетівське професійно-технічне училище №20, де здобуває професію токаря, пізніше закінчує курси машиністів - трактористів при Шепетівській сільгосптехніці, отримує права водія, самотужки освоює будівельні професії. Працював токарем, трактористом, водієм у Мокіївській селянській спілці «Нива», згодом у Шепетівській центральні районній лікарні. Останніми роками їздив на заробітки до Києва.
У нього була мрія – купити трактор, зробити гарний ремонт у батьківській хаті…, а ще любив робити гарні подарунки своїм хрещеникам – їх у нього було багато. Хрещениця Іра згадує:
Для мене хрещений був старшим другом, порадником. Йому я могла розповісти найпотаємніше – і він мене розумів, завжди підтримував. Я вчилась у нього оптимізму, доброти… Біль втрати невимовна…Софійка, якій 12 років, постійно пише вірші, присвячені пам’яті хрещеного, а білий ведмедик Умка, якого їй подарував хрещений – це вже сімейна реліквія. Валерій був робочою мирною людиною, він не проходив службу у Збройних Силах, та коли прийшла повістка 25 квітня 2015року – не шукав шляхів відмови, хоч мав на той час хвороби несумісні з умовами фронтового життя. Лише місяць проходив бойову підготовку на Рівненському військовому полігоні і був направлений у зону АТО.
Службу проходив солдатом у 21-у мотопіхотному батальйоні 56 окремої мотопіхотної бригади. Був старшим водієм БРДМ-2 ( броньована розвідувально - дозорна машина). Мав позивний Чумак – прізвище його прадіда.
У Валерія серед побратимів було друге ім’я – Апостол. Чому Апостол? – Він був втіленням доброти, чесності, правди, хотів кожному допомогти, підтримати, адже був старший віком. Мав сильний громовий голос проповідника. До нього прислухалися і дуже поважали. Апостол вмів все робити: полагодити взуття, змурувати грубку чи плиту, приготувати щось смачне і нагодувати всіх, організував і з побратимами побудували баню (певний період вони стояли в одному із сіл).
Для бойового підрозділу розвідників Валерій Числюк був насамперед вмілим, фантастично витривалим водієм, який виїде з любої місцевості і врятує особовий склад, знайде вихід з найскладнішої ситуації, а у розвідників їх бувало багато.
Відповідальне бойове завдання виконували бійці першого мотопіхотного відділення і 3 грудня 2015року. Із «Акту проведення службового розслідування по факту загибелі старшого солдата Числюка В.А., поранення 5 військовослужбовців та підриву БРДМ-2» :
03.12.2015 року о 16.00 з спостережного посту в районі відповідальності 1 мотопіхотної роти біля с. Гнутово Донецької обл. доповіли про те, що група в кількості 15 осіб здійснює рух в напрямку спостережного пункту. З наближенням на відстань 500-600 метрів ДРГ противника відкрила прицільний вогонь на ураження по спостережному посту. Особовий склад посту відкрив вогонь у відповідь та запросив підтримку у командира 1 мотопіхотної роти. …було прийнято рішення направити резерв роти в кількості 2-х мотопіхотних відділень на 2-х БРДМ-2. При руху на спостережний пост на відстані 400-600 м. від зробленого проходу по мінному полі БРДМ-2 підірвався на вибуховому пристрої та спалахнув ( мінне поле не було нанесено на карту та було невідоме).
Внаслідок підриву та займання БРДМ-2 загинув старший водій 1мпв 2 МПВ 1 МПР старший солдат Числюк Валерій Анатолійович, п’ять військовослужбовців отримали поранення. БРДМ-2 пошкоджена та виведена з ладу.Сухі фрази документа, а за ними – складний бій, мужність, відвага нашого земляка Числюка Валерія та його побратимів. Посмертно Числюк Валерій Анатолійович нагороджений орденом «За мужність III ступеня».
На річницю його загибелі приїхали побратими, на колінах біля могили Валерія – Апостола дали клятву пам’яті.
Пройшов рік, та біль втрати не вщухає. Пам'ять про героя жива. Відкрито меморіальні дошки – на приміщенні клубу села Білопіль та на професійному ліцеї міста Шепетівки. У краєзнавчому музеї в експозиції «Борці за Україну» зберігаються фото, документи, військова форма Числюка Валерія.
Доки живе пам'ять, доти живуть герої.
