Господарка спеціалізується на поєднанні двох відомих порід: зааненської та англонубійської. Зааненці забезпечують велику кількість молока, а нубійці додають йому особливої жирності та приємного вершкового смаку без специфічного запаху. Наразі у господарстві вже вирощено п’яте покоління гібридів, які на 95-96% відповідають характеристикам англонубійської породи.
Зоя Онищук розповідає, що кози — надзвичайно розумні та соціальні істоти. У її стаді панує сувора дисципліна: під час доїння тварини самі стають у чергу, а козенята отримують імена за першими літерами кличок батьків. Наприклад, доньку цапа Бембі назвали Бембіною. Окрім того, господиня проводить процедуру обезрожування (декорнуації), щоб тварини не травмували одна одну в обмеженому просторі.
Ферма працює на самоокупності: кошти від продажу крафтових сирів та свіжого молока йдуть на закупівлю якісного сіна, зерна та мінеральних добавок. За словами власниці, кози не лише «заробляють самі на себе», а й є джерелом неймовірного психологічного розвантаження.
Додатковий контекст та цікаві факти:
- Англонубійська порода: Виведена у Великій Британії, вона легко впізнається за довгими висячими вухами та «римським» профілем носа. Їхнє молоко цінується сироварами за високий вміст білка та жиру (до 5-8%), що ідеально підходить для виготовлення сирів типу моцарела чи брі.
- Зааненська порода: Походить зі Швейцарії і вважається світовим лідером за обсягами надоїв. Одна така коза може давати від 3,5 до 8 літрів молока на добу. Саме тому їх часто використовують для покращення місцевих порід (поглинальне схрещування).
- Користь козячого молока: Воно засвоюється людським організмом значно легше, ніж коров'яче, завдяки меншому розміру жирових кульок. Козяче молоко часто рекомендують людям з алергією на білок коров'ячого молока, оскільки воно містить менше лактози та має іншу структуру казеїну.
- Гігієна та запах: Міф про неприємний запах козячого молока зазвичай пов’язаний з неналежними умовами утримання або спільним перебуванням самок і самців. Чистокровні англонубійські цапи природно не мають різкого запаху, що є однією з переваг породи.
Історія Зої Онищук — це приклад того, як наполегливість та любов до своєї справи дозволяють створити успішне фермерське господарство навіть у непрості часи.
