Починаючи із середини 1800-х років, на цеглу почали ставити клейма. Це була не тільки своєрідна гарантія якості від виробника, а й відповідна реклама його продукції.
У різний час клеймили по-різному: ставили ініціали власника заводу, рік виробництва. Якщо будівля руйнувалася, можна було визначити та покарати виробника. Тому ставити клейма на цеглу було не привілеєм, а обов’язком. Кожен виробник мав відповідати за свою продукцію.
Якість цегли залежала від сировини. Найбільш якісною була синя глина, яку видобували під Києвом. З неї виходив дуже гарний продукт.
Як бачите, звичайна цеглина теж може розповісти цікаву історію.
За інформацією Музею пропаганди
