Звертаючись до суду першої інстанції з позовом до колишнього чоловіка, жінка просила ухвалити рішення, яким, зокрема, відібрати в нього їх малолітнього сина та передати їй, а також стягнути з відповідача 50 тис. грн моральної шкоди.
Вона пояснила, що у 2018 році вони з відповідачем розлучилися. Місцем проживання їх двох малолітніх дітей суд визначив з нею, матір’ю, у м. Рівне. Проте батько, всупереч рішенню, продовжує незаконно утримувати в себе їхнього сина, на прохання і письмові повідомлення не реагує. Лише раз, за втручання поліції, чоловікова мати показала його через вікно.
Позивачка зазначила, що примусовому виконанню органами ДВС рішення суду не підлягає, оскільки не є виконавчим документом. Проте таку поведінку батька, який всупереч судовим рішенням, перешкоджає їй забрати сина, брати участь у його вихованні та вільно з ним спілкуватись, уважає неправомірною.
Шепетівський міськрайонний суд частково задовольнив позов жінки: ухвалив відібрати малолітню дитину у батька та передати її для матері й стягнув на її користь 5 тис. грн моральної шкоди.
Чоловік оскаржив це рішення до апеляційного суду. Серед іншого, зазначає, що при вирішенні спору місцевий суд керувався лише тим, що є судове рішення про визначення місця проживання дитини, яке він не виконав добровільно. Однак, на його думку, суд не дослідив, чи виправданим є застосування такого примусового, насильницького заходу, як відібрання дитини від батька, чи відповідає це саме найкращим інтересам дитини. Уважає, що позивачка не надала доказів обставин, що він нібито чинить їй перешкоди у спілкуванні з сином. Звертає увагу, що ексдружина залишила з ним сина, коли поїхала до пологового будинку у м. Рівне, й він самовільно не змінював місце проживання дитини й не викрадав її. У зв`язку з цим уважає, що у його діях немає протиправності.
На думку суддівської колегії апеляційного суду, свідоме ухилення відповідача від виконання судового рішення про визначення місця проживання дитини свідчить, зокрема, про те, що апелянт не є законослухняним членом суспільства і як батько не діє в інтересах своєї дитини. Позаяк малолітній хлопчик наразі позбавлений материнської любові, турботи, виховання, піклування, догляду та духовного зв`язку із матір`ю.
«В даній справі суд, встановивши, що рішенням Шепетівського міськрайонного суду від 11.01.2018 року, яке набрало законної сили, визначено місце проживання малолітньої дитини разом з матір`ю, цим же рішенням було встановлено відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, що повернення малолітньої дитини за місцем проживання матері негативно впливатиме на її розвиток, відсутність обставин, які перешкоджають повернути дитину матері, або будуть суперечити її інтересам, невиконання батьком судового рішення щодо визначення місця проживання дитини, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову про відібрання дитини у батька, поведінка якого є неправомірною», – констатує апеляційний суд.
Водночас колегія суддів апеляційного суду зауважує, що за статтею 162 Сімейного кодексу України умовою для відшкодування моральної шкоди є неправомірні дії особи щодо самочинної зміни місця проживання малолітньої дитини без згоди другого з батьків, з якими на підставі закону або рішення суду проживала малолітня дитина.
Утім, у цій справі встановлено, що позивачка на час пологів в іншому місті добровільно залишила сина з батьком у Шепетівці, де вони мешкали до розлучення. І на той час не було висновків органу опіки та піклування та рішення суду щодо визначення місця проживання дитини. За таких обставин підстав для відшкодування моральної шкоди, згідно з нормами ст. 162 Сімейного кодексу України, немає.
З повним текстом постанови Хмельницького апеляційного суду можна ознайомитися у ЄДРСР
Пресслужба Хмельницького апеляційного суду
