Гаврилюк Сергій Євгенович народився 15 червня 1991 році, мріяв бути військовим, гартував себе для служби в армії. Строкову службу проходив на Чернігівщині. Після завершення служби підписав контракт для продовження служби у Збройних Силах України.
Військова доля закинула його у 30-ту окрему Новоград-Волинську механізовану бригаду 8-го армійського корпусу. Був старшим солдатом, старшим стрільцем.
Він належав до тієї частини молоді, яка вважає, що для чоловіка велика честь - захищати Батьківщину. Мужній і сміливий воїн з перших днів був відправлений у зону АТО для виконання військового обов’язку.
27 липня під час бою біля с.Петрівці Шахтарського району Донецької області пострілом з ручного протитанкового гранатомета було підбито БМП, на якому їхав Сергій Гаврилюк. Після бою Сергія не було знайдено ні серед поранених, ні серед мертвих. Мама не захоронила сина в рідній землі. Перебував солдат у списках зниклих безвісті.
3 вересня 2014 року рештки воїна (за словами командира) пошуковці місії «Евакуація-200» привезли до Дніпра, де був похований 23 вересня, як невпізнаний захисник, на Краснопільському кладовищі. Результати ДНК не дали підтвердження цьому. А 16 листопада 2014 року у списках полонених серед 703 українських полонених було прізвище Гаврилюка С.Є.
Указом Президента України від 15 травня 2015 року солдата Гаврилюка Сергія Євгеновича, « за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджено орденом «За мужність» III ступеня (посмертно) Мамі вручено медаль «Трудова слава» ІІ ступеня, яким бригада нагородила Гаврилюка С.
Мама вірить, що син живий і обов’язково повернеться в рідну домівку. У селі Городнявка, на фасаді НВК, відкрито меморіальну дошку, увічнено пам’ять випускника школи і в шкільному музеї. Вічна пам'ять Герою!
Музей пропаганди
