Організатором МТ “Воля й рух” став Шепетівський клуб національно-патріотичного виховання молоді. Це об’єднання 3-х організацій: шепетівського осередку НСОУ “ПЛАСТ”, шепетівської парафії УГКЦ та ГО “ОТГ-23”.
“МТ “Воля й рух” - другий табір, який нам вдалося організувати власними силами. Перший пройшов ще влітку у місті Яремче в Карпатах. То був 5-денний. Тепер спробували наші сили в організації 4-денного табору ближче біля дому, на Шепетівщині. Після такого досвіду впевнені, що зможемо організувати наступні повноцінні двотижневі таборування з більш насиченою програмою”, - розповідає отець Василь Боднар, настоятель парафії УГКЦ, військовий капелан.
“Важливо, що другий наш табір був не просто стаціонарним відпочинком на одному місці. З усіма учасниками ми пішки мандрували з Шепетівки до Савичів, а в кінці пішки поверталися з Савичів до Шепетівки. А це понад 15 км в одну сторону. Для старших учасників дорога була не такою важкою, як для молодших. Діти не звиклі проходити такі відстані за один раз. До того ж у кожного на спині був наплечник з особистими речами. Вік учасників МТ “Воля й рух” був від 9 до 16 років. Коли долали дорогу, усі надзвичайно тішилися власному успіху, що вдалося пройти цей не зовсім легкий шлях”, - ділиться Марина Ложкіна, очільниця шепетівського осередку НСОУ “ПЛАСТ”.
Під час таборування учасники мали нагоду пройти різного роду навчання від професійних інструкторів та фахівців. У співпраці з особовим складом шепетівського гарнізону підполковник Святослав Сарахман провів для дітей навчання з орієнтування і картографії. Прапорщик Анатолій Сопельніков розказав про розмінування та правила поведінки у разі виявлення вибухонебезпечних предметів.
Цікавим для дітей було заняття з тактичної медицини. За сприяння головної лікарки екстреної допомоги Тетяни Вознюк, ветеран АТО та лікар-анестезіолог Олег Довгань розповів про надання першої медичної допомоги у разі знепритомнення, кровотечах, пожежах тощо. Діти мали змогу практично спробувати надати медичну допомогу та побачити як виглядає наповнення автомобіля екстреної допомоги у середині.
Незабутні враження залишилися також після творчого майстер-класу від керівниці Центру “Натхнення” Ніни Огнівчук. Учасники виготовляли власні брелки у техніці термомозаїка.
“Наше таборування проходило близько біля лісу. Ми не могли не скористатися нагодою та не провести тренування у військовій тактиці. Для учасників така оффлайн гра в рази захоплива і цікавіша, ніж гратися у стрілялки на телефоні. Побігати з автоматом у руках, хай навіть дерев’яним муляжем, та спробувати захопити штаб ворога — такі емоції запам’ятовуються надовго. На заняттях нашої ГО “ОТГ-23” ми щораз у цьому тренуємося. Але у таборі взяли участь також діти, які були далекі від таких навичок, для них це ще цікавіше”, - розповідає Дмитро Куницький, представник ГО “ОТГ-23”.
Окрім цього випробуванням для учасників табору став нічний алярм. Прокидання серед ночі під звуки сирени, оперативний збір та розподіл функцій. Попри глибоку ніч та втому, учасникам вдалося втримати оборону свого штабу, знайти та врятувати пораненого льотчика у лісі та відшукати посилку зі згущеним молоком, як винагорода за старання.
“Буквально тиждень тому на базі Шепетівського зенітного ракетного полку ПвК "Захід" проходила професійна підготовка з офіцерами морально-психологічного забезпечення. Під час заходу я наголошував, що необхідно докласти максимально зусиль задля зміцнення бойового духу воїна. Аби кожен громадянин розумів високе покликання сьогодення — бути захисником Батьківщини. Дитячі табори — це один з інструментів донести молодому поколінню ці головні цінності. Тож малими кроками вже робимо певні зрушення у цьому напрямку”, - пояснює о. Василь, військовий капелан.
“Це наш другий табір, але точно не останній. З кожним таким заходом ми враховуємо усі наші плюси та мінуси в організації, покращуємо програму, робимо її цікавішою для учасників та ефективнішою відповідно до поставлених цілей. Хочемо подякувати усім інструкторам за навчання та знання, які ви передаєте дітям. Дякуємо також нашим волонтерам братам-семінаристам з Тернопільської вищої духовної семінарії Андрію Волянюку та Святославу Дідуху, які допомагали в організації вечірніх ватр. А ще у нас був спонсор, який своєю пожертвою задовго до табору мотивував нас не зупинитися, а таки реалізувати задумане. Дякуємо кожному учаснику, який зголосився до табору. Завдяки усім вам, нам таки вдалося. А далі буде”, - підсумовує Марина Ложкіна, співорганізаторка МТ “Воля й рух”.
Наш кор.
