Давні зв’язки між керівництвом Пенсійного фонду та родиною Круп
Після гучних обшуків у жовтні 2024 року в очільниці Хмельницької обласної МСЕК Тетяни Крупи, ліквідації системи МСЕК із 1 січня 2025 року та рішення РНБО про перевірку інвалідностей посадовців, під перегляд потрапили працівники низки держустанов. Особливу увагу розслідувачів привернуло обласне управління Пенсійного фонду — органу, який безпосередньо призначає пенсії за інвалідністю. До слова, у вересні 2026 року захист чоловіка та сина Тетяни Крупи — Володимира та екскерівника обласного ПФУ Олександра Крупи — домігся у Вищому антикорупційному суді дозволу на дистанційну участь у засіданнях через їхній виїзд за кордон на медичне обстеження.
За даними судових матеріалів, щонайменше восьмеро з одинадцяти посадовців хмельницького ПФУ, які судилися через скасування інвалідності, отримали її до 2020 року. Тоді управління очолювала Ольга Заярнюк (керувала структурою з початку 2000-х до листопада 2020 року, після чого крісло зайняв Олександр Крупа). За свідченнями джерел журналістів, Ольга Заярнюк та Тетяна Крупа підтримували приятельські стосунки.
Примітно, що групи інвалідності мають і члени родини колишньої очільниці ПФУ:
- Тарас Заярнюк (старший син) — упродовж 2023 року працював лікарем у Хмельницькій обласній МСЕК під керівництвом Тетяни Крупи та отримує пенсію за інвалідністю;
- Світлана Заярнюк (колишня дружина Тараса) — лікарка-ендокринологиня, працює в експертній команді з оцінювання повсякденного функціонування особи та також має інвалідність;
- Іван Заярнюк (молодший син, суддя Господарського суду) — має інвалідність, у зв’язку з чим фігурував в історії з отриманням автомобілів на пільгових умовах;
- Аліна Заярнюк (невістка) — працювала в обласному управлінні ПФУ до 2025 року та з 2018 року отримує пенсію за інвалідністю.
Фігурантки справи про «схему з преміями» зберегли посади та відсудили інвалідність
У 2020 році правоохоронці викрили ймовірну схему привласнення премій працівників обласного ПФУ: за версією слідства, Ольга Заярнюк та головна бухгалтерка Лариса Мельник вимагали від підлеглих повертати частину нарахованих премій (лише за червень–липень 2020 року зібрали понад 211 тис. грн, а під час обшуку в кабінеті керівниці вилучили 74 тис. грн та 29 тис. євро). Після скандалу Заярнюк та Мельник звільнилися, а судові засідання у цій справі нещодавно поновилися після чотирирічної перерви.
Водночас троє інших фігуранток того кримінального провадження зберегли керівні посади в установі й у 2025–2026 роках представляли ПФУ на публічних заходах. Усі троє мали безстрокову II групу інвалідності та після її скасування в межах перевірок СБУ і ДБР виграли суди проти Інституту (Центру оцінювання функціонального стану особи у Дніпрі):
- Оксана Теляча (начальниця управління застосування пенсійного законодавства) — безстрокову II групу отримала у липні 2017 року. Суд скасував рішення про позбавлення її групи через заочний розгляд без повідомлення посадовиці. Також у суді першої інстанції та в Сьомому апеляційному суді у Вінниці (жовтень 2026 року) вона домоглася рішення про поновлення пенсії з 1 квітня 2025 року та скасування вимоги ПФУ повернути близько 695 тис. грн нібито надміру виплаченої пенсії.
- Наталія Дубчак (начальниця управління обслуговування громадян) — безстрокову II групу отримала у серпні 2019 року. За її словами, під час п'ятиденної госпіталізації в Дніпрі їй зробили лише базові аналізи крові та сечі. Суди двох інстанцій визнали скасування групи та припинення виплат з 1 липня 2025 року протиправними, проте станом на початок листопада 2026 року виплати їй ще не поновили.
- Леся Бондаренко (заступниця начальника управління — начальниця відділу методології) — безстрокову II групу отримала у жовтні 2017 року. У квітні 2026 року суд скасував рішення про позбавлення її інвалідності через відсутність належного повідомлення та нового медогляду. У серпні 2026 року вона також подала позов проти обласного управління ПФУ.
Інші вісім посадовців та «процедурний реванш» у судах
Аналогічні судові перемоги в першій інстанції здобули ще вісім теперішніх і колишніх посадовців хмельницького Пенсійного фонду, більшість із яких за часів Ольги Заярнюк отримували службові відзнаки:
- Оксана Рибчинська та Юлія Ковальчук — безстрокові II групи (від 2016 і 2017 років) їм скасували 16 та 17 січня 2025 року, тоді як постанова слідчого ДБР, на яку посилався Інститут, була датована лише 31 січня — на два тижні пізніше за саму перевірку;
- Віталій Глухов (начальник управління інформаційних систем) — отримав пропозицію пройти медобстеження до 18 березня 2025 року, однак інвалідність йому скасували заочно ще 26 лютого;
- Оксана Лагдан, Тетяна Бондарчук, Валентина Чубар та Галина Костюк — усі четверо мали безстрокову II групу та оскаржили заочне скасування через відсутність медичних оглядів і неналежні процесуальні підстави (у справі Лагдан суд навіть оштрафував Інститут за ненадання документів);
- Людмила Питлик — єдина серед досліджених посадовців мала безстрокову III групу (встановлену в серпні 2022 року). Заочне рішення про її скасування у січні 2025 року суд першої інстанції також визнав протиправним.
Чому суди ставали на бік посадовців
Як підкреслюють журналісти ГО «ЖАР», адміністративні суди не підтверджували, що стан здоров’я посадовців ПФУ дійсно відповідає критеріям інвалідності — суди прямо вказували, що не є спеціалізованими медичними установами. Посадовці виграли процеси виключно через порушення процедури перегляду з боку Інституту в Дніпрі, який ухвалював рішення поспіхом, заочно, без належного інформування та медичного огляду, а на початковому етапі часто навіть не подавав відзивів і доказів до суду.
Водночас розслідувачі звертають увагу на два висновки цієї історії: по-перше, надмірна концентрація безстрокових груп інвалідності серед керівників структури, тісно пов’язаної з МСЕК, ставить питання про нерівність доступу до процедури порівняно з пересічними громадянами та пораненими військовими; по-друге, через поспіх і процесуальні помилки державні органи виявилися нездатними провести перевірку так, щоб її результати витримали судовий контроль.
