·
19:06 19.07.2026
це вже ж можна було вийти від початку :)
Суд дійшов висновку, що чинне законодавство не передбачає заміни військової служби альтернативною під час мобілізації у період воєнного стану, а свобода совісті не дає права відмовитися від призову.
Обвинуваченому призначено мінімальне покарання, передбачене санкцією статті, — три роки позбавлення волі.
Обставини справи
Суд встановив, що обвинувачений перебував на військовому обліку, у вересні 2025 року пройшов військово-лікарську комісію та був визнаний придатним до військової служби. Відстрочки від мобілізації або інших законних підстав для звільнення від призову він не мав.
17 грудня 2025 року в приміщенні районного ТЦК та СП чоловік відмовився отримати повістку на відправлення до військової частини, пояснивши це релігійними переконаннями. Працівники ТЦК усно оголосили йому зміст повістки, попередили про кримінальну відповідальність за ухилення від мобілізації, а факт відмови зафіксували актом та відеозаписом із бодікамери. Наступного дня, 18 грудня, він до ТЦК для відправлення до військової частини не прибув.
У суді обвинувачений вини не визнав. Він пояснив, що з 2015 року є Свідком Єгови, а його релігійні переконання не дозволяють проходити військову службу, носити зброю, приймати військову присягу чи виконувати накази військового командування. При цьому він заявив, що готовий проходити альтернативну (невійськову) службу, однак такої можливості йому не надали. Цю позицію підтримав і його захисник, який просив виправдати підзахисного, посилаючись, зокрема, на частину четверту статті 35 Конституції України щодо права на заміну військового обов’язку альтернативною службою.
Під час розгляду справи були допитані працівники ТЦК, які підтвердили, що обвинуваченому роз’яснювали наслідки відмови та повідомляли, що після мобілізації він міг би виконувати обов’язки, не пов’язані з використанням зброї. Також суд заслухав дружину та членів релігійної громади, які підтвердили, що чоловік тривалий час сповідує віру Свідків Єгови і відмовляється від носіння зброї з релігійних мотивів. Крім показань свідків, суд дослідив письмові докази, акт про відмову від отримання повістки, документи про проходження ВЛК та відеозапис із бодікамери.
Чому суд відхилив аргументи захисту
Суд погодився, що свобода совісті та віросповідання гарантується Конституцією України, однак наголосив, що чинне законодавство не встановлює механізму заміни військової служби альтернативною під час призову за мобілізацією в умовах воєнного стану. Закон «Про альтернативну (невійськову) службу» регулює таку можливість лише у випадку строкової військової служби.
У вироку зазначено, що релігійні переконання самі по собі не є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності за ухилення від мобілізації. Водночас суд звернув увагу в справі 688/1935/26, що після мобілізації військовослужбовець може реалізовувати свободу совісті, зокрема виконуючи небойові функції без носіння чи застосування зброї, якщо це відповідає його переконанням. Як приклади суд навів службу у шпиталі, підрозділах забезпечення, на посадах кухаря, водія чи ремонтника техніки.
Також суд послався на положення Конституції України, міжнародних договорів та практику Європейського суду з прав людини, зазначивши, що право сповідувати релігію не є абсолютним і може бути обмежене в інтересах громадської безпеки та захисту держави в умовах повномасштабної війни. На думку суду, за нинішніх обставин держава має легітимну мету забезпечити комплектування Збройних сил, а тому відсутність можливості відмовитися від мобілізації з релігійних мотивів є пропорційним обмеженням.
Покарання
Кваліфікувавши дії обвинуваченого за статтею 336 Кримінального кодексу як ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, суд призначив йому покарання у виді трьох років позбавлення волі — мінімальний строк, передбачений санкцією статті.
Суд відмовився застосувати звільнення від відбування покарання з випробуванням, мотивувавши це тим, що під час воєнного стану таке рішення могло б створити в інших військовозобов’язаних уявлення про безкарність ухилення від мобілізації та негативно вплинути на забезпечення обороноздатності держави.
