Благодійний фонд ось уже впродовж 5 років сприяє розвитку ключових сфер життя наших громад. Втім, із приходом на українські землі біди, велика частина зусиль відтепер направлена на допомогу нашим героям. Це як закупівля речей першої необхідності та засобів захисту, так і реалізація масштабних проектів з відновлення бойової техніки, залучення інвестицій у мобільний шпиталь ім. М. Пирогова тощо. Ні для кого не секрет, що лише завдяки підтримці волонтерів та благодійників хлопці ще можуть обороняти нашу з вами незалежність, тож зараз маємо направити всі зусилля для того, щоб разом вберегти наших синів та захистити Україну.Так прокоментувала свою перемогу Тетяна Василик. Але що насправді собою являє премія "Людина року" в наш час?
Дуже яскраво описала цінність цієї нагороди, беззмінний редактор інтернет-видання "Українська правда", яке заснував Георгій Гонгадзе у 2000 році. Олена Притула відмовилась від нагороди і прокоментувала своє рішення наступнич чином:
Не все награды стоит принимать.
Месяц назад мне позвонил Аркадий Райцин и сообщил, что "Украинская правда" претендуем на победу в номинации лучший сайт "Человека года". Рассказала об этом в редакции. Реакция была однозначной - такая награда нам не нужна. Получать такое звание стыдно.
Начинала премия "Человек года" во времена, когда в стране были настоящие герои - лауреатами сразу стали достойные издания и приличные люди. Но по мере изменения ситуации в стране, награды получали серости и властные прихлебатели, люди очень разного калибра - но всегда угодные правителям. Попадались, редко, и достойные люди, но, скорее, как скромный гарнир к основному блюду.
Назову лишь несколько фамилий. В разные годы лауреатами этой премии были Суркис и Янукович, Медведчук и Рабинович, Захур и Кернес, Вилкул и Кивалов, Добкин и Засуха.
"Человек года" успешно колебался с линией партии. Невозможно было представить себе, чтобы "Украинская правда" получила награду во времена Януковича, например. Некошерно было. И вот сейчас как бы наступило наше время. Но награда такая нам не нужна. Это нечестная, коньюктурная награда. Которую стыдно принимать.
Жаль, что Грибаускайте не знакома с историей вопроса.
