Як встановили суди, зранку 5 червня 2023 року у родинному будинку п’яний син до смерті побив свою матір. За висновками судово-медичної експертизи, він завдав їй близько пів сотні ударів у різні частини голови й тулуба. Від отриманих травм жінка померла на місці.
Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області вироком від 6 жовтня 2023 року визнав 42-річного чоловіка винним в умисному вбивстві (ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України) та засудив до 10 років позбавлення волі.
Обвинувачений та його адвокат оскаржили судове рішення до апеляційного суду, просили його змінити – перекваліфікувати дії з умисного вбивства на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілої (ч. 2 ст. 121 КК України), та призначити більш м’яке покарання, ніж передбачено законом (ст. 69 КК України).
Хмельницький апеляційний суд ухвалою від 9 січня 2024 року залишив апеляційні скарги без задоволення, а вирок суду першої інстанції – без змін.
Засуджений та захисник подали касаційні скарги. Адвокат просив скасувати обидва судові рішення та направити кримінальне провадження на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. На його переконання, засуджений діяв з неконкретизованим (невизначеним) умислом на заподіяння тілесних ушкоджень, а до настання від них смерті потерпілої ставився необережно. Також зазначив, що експерт не розмежував, які саме тілесні ушкодження могли призвести до смерті жінки.
Його підзахисний просив змінити вирок та ухвалу й перекваліфікувати його дії на ч. 2 ст. 121 КК України. Запевнив, що не мав умислу позбавляти матір життя.
На думку колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, у своєму вироку суд навів конкретні докази, які переконливо доводять справедливість засудження чоловіка за умисне убивство.
«Характер і кількість заподіяних тілесних ушкоджень, послідовність дій засудженого, у тому числі після вчинення злочину (не надав допомогу потерпілій, котра лежала нерухомо, не викликав швидку допомогу, погрожував батькові, який, виявивши на підлозі побиту потерпілу, хотів викликати поліцію), підтверджують висновок суду про те, що [він] усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачав його наслідки й свідомо допускав настання саме смерті потерпілої, тобто мав непрямий умисел (ч. 3 ст. 24 КК) на вбивство», – констатував ВС.
Відтак залишив без задоволення касаційні скарги, а судові рішення місцевого та апеляційного судів – без змін.
Хмельницький апеляційний суд
