У судовому засіданні обвинувачений свою винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнав повністю та щиро розкаявся, пояснивши суду, що приблизно на початку серпня 2023 року за місцем його колишньої роботи у магазин «Наш Край» м. Нетішин, де він працював охоронцем, надійшла повістка про його виклик до військкомату для уточнення даних. У військкоматі йому дали документи для проходження ВЛК і протягом двох наступних тижнів він проходив медогляд у місцевій лікарні.
Коли він привіз результати медогляду у військкомат, там йому сказали, що його будуть мобілізувати, і видали йому повістку, за якою він мав з`явитися за додатковим викликом протягом доби. 30.08.2023 чи 31.08.2023 йому зателефонували з військкомата та повідомили про необхідність з`явитися 01.09.2023 на 07:00 год. із речами.
01.09.2023 його повезли у військову частину, де його знову оглядали лікарі та проводили спілкування, під час якого він повідомив, що відвідує церкву, і відповідно до релігійних переконань йому забороняється брати до рук зброю. Після цього його відвезли назад у м. Славута.
Він писав заяву на проходження альтернативної служби, проте отримав відмову. У подальшому він отримував повістки про виклик на 08.09.2023 та 26.09.2023, проте проігнорував їх, оскільки не може вбивати людей.
Оскільки обвинувачений не оспорював фактичних обставин справи та у судовому засіданні визнав свою винуватість за пред`явленим обвинуваченням у повному обсязі, суд за згодою учасників визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин провадження, які не оспорювалися жодним з учасників судового розгляду з огляду на положення ч. 3 ст. 349 КПК України, допитавши у судовому засіданні обвинуваченого, показання якого повністю підтверджують винуватість чоловіка у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення. При цьому судом було з`ясовано, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, суд переконався у добровільності та істинності його позиції, а також йому було роз`яснено, що в такому випадку він буде позбавлений права оспорювати ці обставини справи в апеляційному порядку, на що обвинувачений погодився.
Таким чином, суд вважає, що дії обвинуваченого правильно кваліфіковані за ст. 336 КК України як ухилення від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період. Винуватість підсудного у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення повністю доведена і не оспорюється жодним учасником судового розгляду.
Під час призначення покарання обвинуваченому суд враховував пом`якшуючі обставини, а саме щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення (про що зазначив прокурор під час судового розгляду).
