Служба в десантних військах та загибель на Покровському напрямку
Микола Галімський народився 10 серпня 1975 року. З перших днів повномасштабного вторгнення російських окупантів чоловік став на захист Батьківщини — 26 лютого 2022 року був призваний на військову службу за мобілізацією Шепетівським РТЦК та СП.
Головний сержант Микола Галімський проходив службу на посаді головного сержанта взводу 15-ї парашутно-десантної роти 4-го парашутно-десантного батальйону військової частини А1126.
14 травня 2025 року поблизу населеного пункту Сухий Яр Покровського району Донецької області воїн поліг під час виконання обов’язків військової служби, пов’язаних із захистом України.
Рік очікування, поховання у селі Старе Гутисько та День жалоби
Після бою на Донеччині Герой тривалий час вважався безвісти зниклим. Лише через понад рік після загибелі за результатами ідентифікації та розшукових заходів воїн назавжди повернувся до рідного дому.
17 серпня жителі громади зустріли траурний кортеж із земляком «живим коридором» пошани. Після прощання біля рідної домівки чин поховання відбувся на місцевому кладовищі в селі Стара Гутиська. Під час церемонії прощання матері полеглого воїна вручили Державний Прапор України. У захисника залишилися мати Марія Віталіївна та сестра.
Розпорядженням сільського голови 17 серпня 2026 року в Плужненській громаді було оголошено Днем жалоби на знак скорботи та вшанування пам’яті полеглого земляка.
