До лав ЗСУ він долучився у вересні 2022 року, а у лютому 2023року отримав поранення, захищаючи кордони нашої держави на Донеччині, та потрапив у полон. А далі… 2 роки та 3 місяці невідомості та переживань.
І ось нарешті Микола знову вдома. Знову поруч мама, дружина, доньки.
Рідні та односельчани вийшли назустріч Миколі з квітами, плакатами, жовто-блакитними кульками та прапорами. І кожен хотів подякувати йому за службу та обійняти його.
Слова вдячності та шани звучали від сільського голови Віктора Васьківського. Він вручив Миколі прапор громади, як символ землі, яку захищав Микола.
Маючи добре серце, сильний дух та незламну віру, Микола вселяв надію та підтримував хлопців, з якими довелось зустрітись в російському полоні. Одним з них був наш земляк, також нещодавно звільнений, Олексій Васілінчук з с.Цвітоха. Разом з дружиною Дариною вони також приїхали розділити ці миті радості, подякувати та міцно обійняти Миколу.
«Якби не дядь Коля, я б не вижив. Він підтримував мене і фізично, і морально. І постійно говорив, що треба жити, треба вірити, треба обов’язково повернутись додому, до родини» - сказав Олексій.
Найвища цінність – життя.
Основне завдання в полоні – вижити.
Ти пройшов важкий шлях, залишився вірним своєму народові.
Ти сильний, і твоя сила – в поверненні.
Його повернення – не лише особисте щастя для близьких, а й символ витривалості та відваги, які демонструють українські військові. Воно доводить, що надія завжди живе, навіть у найтяжчі часи.
Ця подія сповнена емоцій, які, без сумніву, торкнуться сердець багатьох. Микола є прикладом сили духу та безмежної відданості рідній землі, Тепер, повернувшись до своєї домівки, він продовжить надихати інших на боротьбу за свободу та незалежність України.
