"Це металеве коване серце. На ньому сидить голубка, прикута ланцюгами до серця і з пов’язкою на очах. То серця тих, хто живе у невідомості. А голубка – символ полонених, символ безвісти зниклих, які не знають дороги додому. І вони прикуті, бо на даний час не можуть бути з нами".
Ідея створення кованої скульптури належить молодшій сестрі Ірині Захарчук, розповіла Тетяна.
"Наш брат Максим зник. Ми віримо, що він живий, бо багато нам сниться і сни ті не погані. Такі сни, що він повернувся додому".
Брат Тетяни та Ірини зник 15 січня 2023 року під час штурму на Луганщині. Досі його доля невідома.
"Зі слів побратимів, вони відходили з позицій. Максим був цілий та неушкоджений. Але в акті про розслідування зазначено, як "зник з поля зору". Ми шукали інформацію по ньому на різних ресурсах, у тому числі й на російських. Але інформація відсутня. Втім ми не зупиняємось і продовжуємо його пошук".
Сьогодні Максиму виповнилося 33 роки. Тетяна каже, це вік Христа. Тому символічно, що відкриття інсталяції відбулося саме у цей день і на території Української православної церкви.
"Сюди ми ходимо молитися за повернення брата, щоб він знайшовся. Хочемо, щоб не тільки ми, а й інші люди також мали змогу мати таке тихе місце для молитви за повернення тих, хто зник безвісти або потрапив у полон. Щоб вони отримали якусь звістку".
Інсталяцію жінки замовляли у коваля з Рівненщини. Такої, каже Тетяна, в Україні більше нема. Скульптура була не по кишені двом сестрам, тому вони відкривали збір для неї.
"Вона обійшлася у 100 тисяч гривень. Тому що сама робота майстра дороговартісна і це ексклюзивна робота. Її робив коваль з Рівненщини. Сам він працює в ДСНС, але також займається різьбою з металу. Ми знайшли його, розповіли що хочемо і він втілив задум у життя".
Кожна деталь у цій скульптурі має глибокий зміст, каже жінка.
"Це наше спільне розбите, але нескорене серце. Це символ болю неволі, пробитий кулями жорстокості війни, але крізь який вперто проростає життя та віра в повернення. Це місце нашої спільної молитви".
Відкрив інсталяцію військовий Іван Бурдим, який пробув у російському полоні 20 місяців і повернувся додому в рамках обміну.
