Захід важкий, надзвичайно емоційний та душевний. Всі присутні, навіть діти не могли стримати сліз, адже рана від втрати свіжа і дуже болюча… Кожен усвідомлює ціну незалежності, яку знову і знову доводиться відстоювати.
Алея Слави не випадково розташована навпроти пам’ятника загиблим воїнам часів Другої світової війни. Герої сучасності так само проливають свою кров у нерівній боротьбі і обов’язково здобудуть Перемогу, бо за нами правда.
На захід були запрошені рідні Героїв, військові, які наразі перебувають у відпустках чи реабілітації, а також усі хто мав можливість долучитися до гідного вшанування пам’яті захисників.
Право на підняття Державного Прапору надавалося присутнім Захисникам.
Хвилиною тиші вшанували пам’ять всіх тих, хто віддав своє життя заради спасіння України, заради миру на нашій землі.
Виконавчий комітет та голова Ганнопільської громади Маргарита Медведюк висловили щиру вдячність всім, хто причетний до організації та проведення урочистостей.
8 Героїв
Юрій Ковальчук народився 4 березня 1969 року в селі Малий Скнит. У 2014 році пішов добровольцем в АТО. Старший сержант, заступник командира БМП 30 механізованої колони загинув в бою з російськими окупантами під час виходу з Дебальцівського “котла”. У 2018 році за особисту мужність, зразкове виконання військового обов’язку посмертно нагороджений орденом «За мужність” ІІІ ступеня.
Михайло Афанасьєв народився 6 вересня 1989 року в селі Довжки. У жовтні 2019 року розпочав проходження військової служби за контрактом. Брав участь в АТО. Був командиром реактивної системи залпового вогню, отримав звання старшого солдата. Служив у розвідці. Старший солдат загинув у бою з російськими окупантами 27 травня 2022 року у місті Бахмут. У загиблого залишилися дружина та двоє дітей.
Леонід Федюк народився і виріс в селі Ганнопіль у сім’ї вчителів. На третій день повномасштабної війни, 26 лютого 2022 року, став до лав Збройних Сил України, щоб захистити тих кого він любив найбільше – свою родину і країну. Служив у 23-му окремому стрілецькому батальйоні. Був радіо-телефоністом взводу й оператором квадрокоптера. Леонід загинув 17 липня 2022 року біля села Новомихайлівка на Донеччині. Виконуючи бойове завдання, боєць отримав смертельні поранення під час ворожого мінометного обстрілу. Захиснику було 46 років.
Костянтин Саєцький народився 7 червня 1998 року в селі Новонаталівка на Херсонщині. З 2018 року по 2021рік служив за контрактом у ЗСУ та брав участь у ООС на сході України. Під час служби одружився, а у 2021році в молодій сім’ї народився син. З початком повномасштабного вторгнення добровільно з’явився у військкомат. А вже 28 лютого 2022 року вступив до лав ЗСУ, щоб захищати незалежність України. Старший солдат, стрілець, снайпер І механізованого відділення другого механізованого взводу механізованої роти загинув під час артилерійського вогню при виконанні бойових завдань по обороні від російського агресора у селі Любомирівка на Миколаївщині 18 серпня 2022 року.
Юрій Паламарчук народився в селі Глинники. У 2014-2015 роках добровільно пішов захищати кордони України в АТО. 12 вересня 2022 року пішов до Збройних Сил України, виборювати для нас мирне небо, незалежність та свободу для нашої Батьківщини. Загинув 30 грудня 2022 року під час виконання службових обов’язків внаслідок штурмових дій з боку противника, біля населеного пункту Авдіївка Покровського району Донецької області. Юрію було лише 45.
Микола Несен народився 26 травня 1979 року у селі Рівки Шепетівського району Хмельницької області. До лав Збройних Сил України його призвали 15 листопада минулого року. Він захищав країну в складі 24-ої окремої механізованої бригади імені короля Данила, де був старшим стрільцем. 3 січня воїн поліг у бою поблизу Бахмута Донецької області, проявивши героїзм і мужність. У загиблого залишилися мама, дружина, двоє доньок та три сестри.
Богдан Усачук народився 15 серпня 1993 року в селі Великий Скнит де і зростав. Незважаючи на свій юний вік, пішов боронити територію України та український народ, починаючи з 2014 року. 2 березня 2022 року став на захист країни, виборюючи мир та спокій для нашої рідної землі. 19 березня цього року героїчно загинув під час ведення бойових дій з військовим формуванням РФ, отримавши смертельні поранення поблизу населеного пункту Берестове Бахмутського району Донецької області.
Микола Музичук народився 17 грудня 2002 року в селі Клепачі. Перед початком повномасштабного вторгнення, в грудні 2021 року був призваний на строкову службу в лави ЗСУ. Після чого не зміг лишитися осторонь та став на захист Батьківщини, підписавши контракт. 21 травня цього року, в населеному пункті Бахмут Донецької області він загинув. Йому було лише 20 років.
