На відео — видра річкова (Lutra lutra) — один із рідкісних і малочисельних видів фауни нашого регіону, занесений до Червоної книги України.
Наявність Lutra lutra на території парку свідчить про збереженість природного середовища, необхідного для існування цього виду.
Це невеликий хижий ссавець, який належить до родини куницевих (Mustelidae), довжина тіла самців — 46–90 см, самок — 54–68 см, маса: 6–10 та 3–6 кг. Має довгий хвіст (21–46 см), щільне та коротке хутро коричневого відтінку; пальці на задніх ногах з`єднані шкірястими перетинками.
Видра річкова поширена в Євразії і мешкає поблизу водойм, таких як річки, озера, ставки і болота. Вони відіграють важливу роль в екосистемі, контролюючи чисельність риб та інших водних тварин. Проте, їхня чисельність зменшується через забруднення водойм і втрату природних місць проживання.
У воді видра майстерно плаває і пірнає. Веде нічний спосіб життя, а вдень спить в норі. Вхід в нору розташований нижче рівня води. Є у видри також і тимчасові сховища — підмиті водою береги, купи хмизу або корчі, повалені дуплисті дерева тощо. Взимку видра звичайно тримається в незамерзаючих місцях річок. Харчується рибами, амфібіями та річковими раками. Весною її раціон доповнюють комахи, п`явки та мушлі.
Не гребує вона рептиліями, водоплавними птахами, гризунами та землерійками. Спіймавши здобич, виносить її влітку на берег, а взимку на лід. Іноді робить схованки корму під нависами берегів. Молоді тварини також їдять рослинні корми (плоди культурних та безхлорофільні частини водних рослин).
Статева зрілість наступає у віці 16–17 місяців. Вагітність (з ембріональною діапаузою) — 240–365 діб. Період розмноження у видри розтягнутий у часі, тому пологи можуть відбуватися упродовж всього року, але найчастіше — у квітні–червні. У виплоді буває 2–3 (1–5) малюків, які народ жуються 1 раз на рік переважно у норі, хоча відомі випадки їх знахідок у відкритому лігві. У 1,5-місячному віці щенята починають вилазити з нори, у 2,5 місяці здатні до самостійного полювання, хоча ще тривалий час потребують піклування з боку матері. Різні водойми, але віддає перевагу озерам, старицям, річкам з захаращеними берегами та заростями очерету. У деяких місцях живе на узбережжі морів.
Видра річкова – єдиний вид роду видра у нашій фауні, який у свою чергу представляє окрему підродину. Прес мисливців, нелюбов рибоводів, «турбування» з боку рибалок, відпочивальників тощо, врешті, помітне збідніння кормової бази – все це призвело до значного скорочення чисельності цієї унікальної тварини, яка живе на території України. Охоронний статус виду, запроваджений ще до першого видання «Червоної книги», і падіння попиту на хутро хижих тварин дещо покращили ситуацію, проте практично повсюдно вид знаходиться у пригніченому стані.
Як вид, стан якого близький до загрозливого, занесено до Червоного списку Міжнародного союзу охорони природи та природних ресурсів (МСОП), до I додатку Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (Convention on International Trade in Endangered Species of Wild Fauna and Flora - CITES), а як вид, що підлягає особливій охороні, до Бернської конвенції. Охороняється на території більшості державних заповідників та багатьох об’єктів природно-заповідного фонду.
Цікавий факт: Видри річкові мають унікальну поведінку, яка схожа на гру. Вони часто катаються з гірок на мулистих схилах річок або на снігових схилах у зимовий час. Ця поведінка вважається як форма розваги та соціальної взаємодії, яка допомагає зміцнювати зв'язки між членами родини і покращувати їхні навички полювання та плавання. Додатково, видри річкові використовують каміння як інструменти для розбивання черепашок молюсків та інших твердих оболонок здобичі, що робить їх одними з небагатьох тварин, які здатні використовувати інструменти в природі.
