Цьогоріч захід провели 2-3 вересня у с. Савичах, де після літа зібрались юні скаути і виховники Шепетівки.
Підсумками цього літа поділилася станична Шепетівського осередку НСОУ «ПЛАСТ» Марія Чапалюк:
— Наш рік триває від вересня до травня і закінчується «Святом весни». А тоді починається найулюбленіша та найцікавіша частина — таборовий сезон, якого дуже чекають і до якого цілий рік готуються та вчаться.
Це літо було найважчим. Триває війна, але ми встигли дуже багато і наше юнацтво відвідало кілька таборів. Були і на західній території країни, у безпечних місцях, і за кордоном теж мали нагоду потаборувати з пластовими друзями. Брали участь у волонтерській діяльності у Шепетівці — зібрали кошти на допомогу друзям-військовим, які зараз боронять країну у «гарячих» точках…
Під час війни дуже важливо продовжувати національно-патріотичне виховання.
— Ця війна показала нам брак самосвідомості, виховання, самозарядності. І все це можна знайти у ПЛАСТі. «Пластувати» у часи війни цікавіше, бо все набуває сенсу. ПЛАСТ — це виховання на прикладі наших попередників, наших Героїв, а зараз їх дуже багато.
Значна частина дітей упродовж війни пережили якусь втрату і перебували у тому стані, коли потрібна була підтримка. Ми, як виховники, розуміємо це і мусимо дати такій дитині певні навички, аби жити далі. Дай, Боже, щоб вони ніколи не знадобилися. Але, можливо, саме наша «велика гра» принесе комусь порятунок.
Виховуючи нашу молодь, ми закладаємо фундамент під свідому, сильну, незалежну націю, яка у змозі побудувати потужний «будинок» для всього українського народу. Щоб бути на рівні з іншими державами, тішитись та радіти життю, — розповідає капелан Шепетівського осередку ПЛАСТу, отець Василь Боднар.
Очікування пластових заходів для пластунів завжди є дуже трепетним, а особливо якщо це свято «Відкриття пластового року».
— Коли ми приїжджаємо у Савичі — немає мобільного зв’язку та Інтернету, є тільки праця та живе спілкування. Це дуже цікаво та емоційно. Ти думаєш лише про те, як плідно попрацювати, а ще — смачно поїсти та потеревенити з друзями.
Від цього року я маю великі очікування, адже дуже хочу перейти у «юнацтво» та активно готуюсь до цього. Якщо це станеться, то це буде, певно, мій найкращий рік або ж стану гуртковим свого новацького гуртка, — упевнено окреслює свої плани на цей рік учасник новацького гуртка Шепетівського осередку ПЛАСТу «Дикі вовки» Дем’ян.
— Я відносно недавно долучилася до ПЛАСТУ і мені дуже подобається тут. Особливо табори, мандрівки та різні заходи. Пластові друзі, новий досвід, знання і сама атмосфера цього всього захоплює. Напевно, чи найбільшою моєю метою, коли я прийшла у «юнацтво», було навчитись таборуванню та життю у природі. Адже це корисно знати та вміти, — розповідає «юначка», учасниця гуртка «Блискавки» Шепетівського осередку ПЛАСТу Мирослава.
— Я «пластую» вже кілька років, а отже, маю трохи досвіду. Саме на цьому святі я був вперше не серед учасників, а серед організаторів, лідерів. Мені дуже сподобалось, передати власний досвід іншим.
Навчатися самому — це одне, а ділитись знаннями з іншими, проводити лекції — це вже зовсім інші відчуття. Адже розумієш: ти поділишся тим, що знаєш, а потім вони поділяться згодом цими ж знаннями з іншими. Це як ланцюгова реакція.
А взагалі ПЛАСТ надає такі вміння, які часто стають необхідними у сучасному житті, особливо самодисципліна. Ба більше — тут, у нашій «великій грі», ти пізнаєш себе, розставляєш свої пріоритети та починаєш цінувати кожен момент та дрібничку. Напевно, це і є щастя, — ділиться думками пластун-«юнак» Арсен.
Запорукою нашого успішного майбутнього є виховання молоді, прищеплення їм любові до рідної землі, дарованої Богом, поваги до попередників і відповідальності перед її майбутнім. Ми долучаємо нових учасників, розширюємося та готуємося бути захисниками рідної землі. Як звучить в одній із пластових пісень: «Як виростем великі хоробрі вояки, відстоєм Україну від вражої руки».
Соломія ЗАГОРУЙКО,
«юначка» Шепетівського
осередку ПЛАСТу.
