Схоже народне дійство на початку грудня спробували відтворити в музеї М.Островського. Науковий співробітник краєзнавчого відділу Ліля Линник, організатор та ведуча вечорниць, запросила до музею на посиденьки учнів шкіл міста, аби розповісти школярам історію цього народного свята, ознайомити з його традиціями, дати можливість дітям взяти безпосередню участь у дійстві.
На вечорниці у хаті запалювали свічку і дивилися на полум"я: якщо свічка горіла ясно, то життя буде світле та щасливе.
Оскільки у грудні завжди триває Різдвяний піст, то селяни варили пісні страви, не співали і не танцювали. Дівчати варили кашу на вечорницях та несли її на вулицю, щоб "долю гукати". А хлопці їм допомагали, носили воду, тримаючи ложку в зубах. Було весело і цікаво , а переможець отримав приз.
А поки каша готувалася, дівчата взялись за ворожіння. Аби дізнатися про долю, як колись, із макітри діставали різні речі, що мали певне тлумачення.
Цікавих конкурсів на посиденьках було багато. Хлопці, як колись парубки, діставали зубами перстень із тарілки з водою, але так, щоб носа не замочити. Так само діставали й бублики з крупи.
Далі учні взяли кашу, макогін та пішли кликати долю на наступний рік. Діти весело вигукували: "Доля, ходи до нас кашу їсти!".
Наприкінці дійства діти пригостились кашею, яку самі зварили, і розбіглись по домівках озповідати батькам, бабусям та дідусям про свято Катерини - щоб вони згадали і не забули, як колись святкували.
