Спершу послухали про звичаї та обряди наших предків, згодом розповідь про святого апостола Андрія Первозваного. А потім вдалися до розваг молоді напередодні свята Андрія.
Дівчата розпочали з ворожіння: рахували палички, що діставали з кошика, палили свічки й топили віск, тягнули речі-символи з торбини, жеребки з чоловічими іменами із солом’яного бриля.
Хлопці змагалися у спритності й справності: без допомоги рук знімали яблука, діставали з круп бублики, з води перстень.
Кульмінацією свята стали віншування із Днем Ангела Цінчика Андрія та кусання Калити.
Найменша дівчинка (Токмакова Анна) верхи на конику поспішала до хати Калиту з печі виймати. Господар (Окорський Олександр) коня прив’язував, дівчині дарував букет, ще й у ніс цілував. Брав Калиту, прилаштовував її на бантині й очікував гостей. А ті не забарилися, по черзі, верхи на коцюбі поспішали Калиту кусати!..
Дівчата також хотіли на гостини до Калитовського, але їм, за звичаєм, це не дозволялося. Тож довелося чекати, доки господиня (Мариніна Софія) розрізала залишки Калити й частувала усіх присутніх.
Потім хлопці й дівчата омивали один одного стрітенською свяченою водою, примовляючи: «Щоб була гарна, як весна та багата, як земля!» (хлопці), «Щоб був гарний козак й вуса росли ось так!» (дівчата).
На прощання господиня обсіяла присутніх зернами льону, ячменю, жита, пшениці й побажала усього найкращого.
На згадку про свято кожен одержав смачне яблуко й символічного янгола-охоронця!
