Попри обідню пору робочого дня, до Шепетівської центральної районної бібліотеки завітало майже сотня людей. Вхід був вільний, тому відвідати презентацію міг кожен охочий.
Роман «Забудь-річка» розповідає про розслідування родинної історії трьох людей. Троє молодих людей завдяки гримасі долі потрапляють на війну під одним іменем – Степан Шагута. Комсомолець воює у дивізії «Галичина», син офіцера УНР – у Червоній армії, а польський жовнір – в УПА. Багато років по тому випадково зустрічаються двоє їхніх нащадків і між ними спалахує кохання. Герої ведуть родинне історичне розслідування трьох доль, які переплуталися і стали фактично однією потрійною долею – долею українця у Другій світовій війні.
Ідеєю роману автори завдячують своїм дідам, один з яких червоноармієць, а інший — «ворог народу». Вперше автори про роман почали думати 2010 року, а за написання вже взялися 2012 року. Загалом книга писалася протягом 4-ох років, більшість часу зайняла робота з історичними джерелами, автори вивчали спогади бійців УПА, німецької армії, Червоної армії, в'язнів радянських таборів, а також дослідження підпільного руху 30-х та 40-х років, довоєнної Галичини.
Перші нариси роману були створені 22 березня 2012 року, загалом редагування у Word`і зайняло 3110 години, або, якщо рахувати 40-годинний робочий тиждень, майже 78 тижнів, тобто 19 місяців. Назва книги походить з української міфології, за уявленнями людей між нашим світом і потойбіччям протікає ріка, пролітаючи яку душа після смерті людини забуває все.
Книжка увійшла у Довгий список літературної премії Книга року ВВС-2016, а згодом і у короткий.
Після невеличкої презентації нового книги, брати також нагадали про свої попередні книги «Мальована історія Незалежності України» та «Кобзар 2000». Нижче ви можете переглянути відео, де вони про них розповідають.
На завершення письменники відповіли на питання читачів, а також за символічну плату продавали книжки та радо роздавали автографи в них.
Невеличка довідка
Брати Капранови народилися 24 липня 1967 року в м. Дубоссари, нині Молдова. Мають старшого брата Сергія. Дитинство минуло в Очакові Миколаївської області, там же у 1984 році закінчили середню школу. Української мови у школі не вивчали.
Крім загальноосвітньої, закінчили ще спортивну (греко-римська боротьба) та музичну (фортепіано) школи. Вищу освіту отримували в Уральському політехнічному інституті (м. Свердловськ, Росія) та Московському енергетичному інституті за фахом «Технічна кібернетика».
У 1988 одружилися з сестрами-близнючками (нині вони є власницями туристичної фірми) та переїхали до Москви. Мають синів та доньку. Працювали на різних посадах у фармацевтичному та виноробному бізнесі.
На початку 90-х у Москві організувався потужний український діаспорний рух. Брати Капранови в цей час видавали московську українську газету «Тинди-ринди» та журнал української фантастики «Брати».
У той період, 1993-го року, познайомилися з майбутнім російським президентом Володимиром Путіним.
«Тоді він був у Собчака не те що підмітайлом, але ходив за ним із валізою», — згадував Віталій. Наразі пишуть книжки, займаються видавничою та громадською діяльністю
