У нашого народу здавна існувала чудова традиція - вечорниці. У листопаді наставала пора відносного перепочинку. Зібрано врожай, зроблено припаси для домашніх тварин, спочивала примерзла нива, а, отже, можна зібратися в гурт, повеселитися, поспівати, влаштувати забави.
Особливо символічним було 24 листопада - День Катерини. В українському фольклорі з цим святом пов’язано чимало цікавих традицій та обрядів. В кожному регіоні вони мали свої особливості. Не виняток і наш край.
На вечорниці у хаті запалювали свічку і дивилися на полум"я: якщо свічка горіла ясно, то життя буде світле та щасливе.
Оскільки у грудні завжди триває Різдвяний піст, то селяни варили пісні страви, не співали і не танцювали. Дівчати варили кашу на вечорницях та несли її на вулицю, щоб "долю гукати". А хлопці їм допомагали, носили воду, тримаючи ложку в зубах.
Поки каша готувалася, дівчата взялись за ворожіння. Аби дізнатися про долю, як колись, із макітри діставали різні речі, що мали певне тлумачення.
Цікавих конкурсів на посиденьках було багато. Хлопці, як колись парубки, діставали зубами перстень із тарілки з водою, але так, щоб носа не замочити. Так само діставали й бублики з крупи.
Проте чимало з них дедалі більше забуваються і втрачаються. Краєзнавчий відділ музею активно працює не лише над пошуком та збереженням, а й відтворенням українських народних звичаїв та обрядів і передачею цих знань підростаючому поколінню.
Щиро дякуємо вчителям та учням закладів освіти міста за цікавість до традицій та історії нашого народу, збереження і відтворення їх нашою чудовою молоддю!
