Голова гуманітарної комісії Віктор Бурлик каже, що для нього постать письменника Миколи Островського є символом радянської ідеології і вважає, що на прикладі цієї людини не слід виховувати молоде покоління:
"Для мене Микола Островський – це пропагандист, якого штучно розкрутив Радянський союз. Тоді були новітні герої, на яких виховували молодь. І вони створили таких кумирів, як Островський".
Окрім пам’ятника, каже Віктор Бурлик, є питання і до наповнення музею пропаганди, і до державницької позиції його працівників:
"Там, теоретично, можна дві екскурсії провести у музеї. Якщо для націоналістів – можна розказати про те, який комуністичний режим був поганий. Якщо для молодих комуністів – можна розказати, як все було добре".
В музеї пропаганди при вході – виставка, присвячена воїнам повстанської армії. Заступниця директора музею Марія Юзлова каже: коли 11 років тому, до подій Революції Гідності, прийшла сюди працювати, вже тоді культ особи Миколи Островського, ім’я якого носив заклад, працівники музею розвінчували. Додає:
"Вже тоді почали висвітлюватися міфи, які були пов’язані з біографією радянського письменника Миколи Островського. І це мене просто вразило. Тому що я думала, що музей законсервований, зокрема, в питаннях комунізму та ідеології".
Директорка музею Наталія Никонова каже, що не проти того, аби пам’ятник демонтували відповідно до законодавства, але він є також і витвором мистецтва:
"Він занесений до книги обліку, до музейного фонду України, він сьогодні внесений до пам’яток місцевого значення. Це сьогодні музейний експонат, який потрібно цивілізовано демонтувати, якщо приймуть таке рішення. Тому що це не музейники приймають таке рішення і сьогодні це узгоджується з міністерством культури".
Кандидат історичних наук Віктор Адамський говорить: письменник Микола Островський і його роман "Як гартувалась сталь" для радянського покоління були символом відданості комуністичним ідеям. Але для історії України – це людина, що встановлювала більшовицький режим на півночі Хмельниччини, зокрема, в Шепетівці.
"Працював у різних військових структурах: військових і чекістських. Надзвичайні органи періоду початку 20-х років – це органи безпощадні. Це – розстріли людей без жодного натяку на розгляд справи в судах", - каже історик.
Та додає: для шепетівчан цей пам’ятник і музей можуть бути цінними, бо в радянські часи місто через них було популярною туристичною пам’яткою.
