Події відбувалися 17 лютого 2024 року: 12-річна дівчинка заплакана прийшла до бабусі з дідусем та розповіла, що під час сварки мати шарпала її, била долонями по обличчю. Дідусь викликав поліцію та заявив правоохоронцям про насильство щодо онуки.
Під час судового розгляду справи мати підлітка винною себе не визнала, бо певна, що бити дитину – це не домашнє насильство.
Не погодилася вона й з постановою місцевого суду, який визнав її винною за частиною 1 статті 173-2 КУпАП (домашнє насильство) й оштрафував, тому подала апеляційну скаргу з проханням скасувати судове рішення.
За її словами, вона дійсно дала дитині ляпас по обличчю та вдарила ременем по тілу, однак, вчинила це з метою виховання та у відповідь на хамство дівчинки.
Утім, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції – докази у справі: протокол про адміністративне правопорушення, рапорт про прийняття заяви зі служби «102» з повідомленням про домашнє насильство, протокол про прийняття заяви про правопорушення, письмові пояснення заявника та його онуки, форма ризиків вчинення домашнього насильства, відповідно до яких раніше кривдниця залякувала дитину, підтверджують, що в діях матері є склад інкримінованого правопорушення.
«Дослідивши обставини справи, вважаю, що в діях [апелянтки] наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки в ході судового розгляду доведено характер вчиненого домашнього насильства, а саме дії психологічного та фізичного характеру відносно [дитини]: штовханина та шарпання малолітньої за одяг, образи словами нецензурної лайки, внаслідок чого могла бути завдана шкода психічному та фізичному здоров`ю малолітньої», – зазначив апеляційний суд.
Хмельницький апеляційний суд
