«На момент вибуху ми перебували в квартирі. Дивились фільм в одній кімнаті, в іншій кімнаті у нас були переселенці. На кухні, яка більш наближена до того місця, були мама з сестричкою і бабусею. Спочатку був такий звук, наче літак летить. А потім ми почули вибух. Він був такої сили, що здавалося, ніби це відбувається прямо у нас в садку, чи у нас в будинку. Буквально за кілька секунд ми уже всі лежали на підлозі, всі впали. У нас вилетіли двері міжкімнатні, прямо з луткою. Там де я сиділа, біля вікна, вікно вилетіло, склопакет розірвало. Ще через хвилину ми перейшли у ванну кімнату та коридор. Ми не знали, що робити далі», - говорить Владислава.
Найбільше, каже Владислава, хвилювалася за маму з сестричкою та бабусю, які були в кухні. Тож першим ділом запитала, чи всі живі. Дівчина зізнається: було дуже страшно.
«Ми сиділи перелякані в коридорі та ванній і не знали, що робити. Чекали якогось сигналу, чи можна виходити. Уже тоді у нас не було світла, пропав зв’язок, ми не могли нікому зателефонувати, нічого не могли дізнатися. За якийсь час почули, що сусіди спускаються з другого поверху. У всіх людей була паніка, ніхто не розумів, що робити. У наших сусідів, з суміжної квартири, вона ближче до місця вибуху, то у них теж повилітали всі вікна, фактично, в усіх кімнатах вилетіли вікна. Ми потім з сусідами вийшли на вулицю, вже почали дивитись і побачили, що трапилося, побачили пожежу», - розповідає Владислава.
З її слів, частина людей з їхніх будинків почали збирати речі, документи, щоб можна було виїхати в безпечніше місце, адже у багатьох сусідів, як і в її родині, були маленькі діти, вони плакали.
«Там, на цьому кутку в нас, розташовані кілька будинків, і всі вони «постраждали». І прибудинкова територія, і господарські будівлі, і гаражі теж постраждали. Ми в той вечір ще трохи побули, дочекались можливості виїхати, і виїхали з нашими сусідами у безпечніше місце. То вже було пізно, майже вночі. Ще одна моя бабуся живе через будинок, поряд з нами, то ми забрали ще ту бабусю з дідусем, і поїхали в інший район міста, на іншу околицю, до іншої бабусі. Там ми і ночували. А сьогодні вранці повернулись у свою квартиру, дітей лише там залишили. У нас тут сьогодні, як у мурашнику - всі працюють, всі ліквідовують наслідки. Ми збирали скло, забили плівкою вікна. Зараз повертаємо до життя наш двір – прибираємо уламки, чоловіки підрехтовують дахи на господарчих будівлях», - говорить очевидиця.
За словами Владислави, до них уже приїжджали представники місцевої влади, пообіцяли людям допомогу.
«Сказали нам, - каже дівчина, - що будуть відновлювати вікна, зробили перепис, які квартири постраждали, що ще постраждало в квартирах. Люди вивезли дітей в безпечне місце і повернулись, тому що треба відновлювати свої оселі, прибирати, бо дуже багато скла усюди. А взагалі багато людей з міста нам готові допомагати, усі згуртувалися. Вчора був поганий зв'язок, але кількість дзвінків, яка надійшла від близьких, родичів, від взагалі знайомих, які живуть в нашому місті, та й які не живуть в нашому місті, вона неймовірна. Надходить багато пропозицій, аби допомогти нам. Після цього, коли це сталось, до нас приїхали практично родичі усіх мешканців. Не могли додзвонитись, і тому той, хто міг приїхати, то приїхав, допомагали евакуювати своїх рідних. Зараз у наших будинках відновили газопостачання, здається, навіть є вода, але світла поки не має», - розповідає Владислава.
Дівчина каже, що люди були останнім часом досить безпечними, мало хто реагував на сирени та повідомлення про повітряну тривогу. Зараз же, додає, мешканці їх будинків, та й мешканці інших будинків у місті, облаштовують у підвалах нормальні укриття, адже, як виявилося, легковажити з цим не можна.
«Це, напевне, таке нагадування, що не можна розслаблятись, що небезпека ще не минула. І коли тривога, то треба ховатись. Зараз, коли буде тривога, то будемо пильнішими», - каже Владислава.
За повідомленням пресслужби місцевої адміністрації, на 16:00 годину 29 квітня у громаді відновлено водопостачання та, частково, електропостачання. Відповідні служби продовжують ліквідовувати наслідки удару.
