Деталі інциденту в Кам'янці-Подільському
Автопригода сталася 4 травня 2026 року в місті Кам’янці-Подільському. Під час висадки пасажирів водій міського автобуса не переконався у безпеці, не забезпечив повної зупинки транспортного засобу та не поставив його на стоянкове гальмо.
У результаті автобус самовільно рушив з місця, і під час руху з нього випала дитина. Дівчинка отримала легкі тілесні ушкодження та пошкодила одяг.
Кам`янець-Подільський міськрайонний суд визнав водія винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП (Порушення ПДР, що спричинило пошкодження майна або тілесні ушкодження) та призначив покарання у вигляді позбавлення водійських прав на пів року.
Спроби апеляції: інвалідність, каяття та дефіцит кадрів
Адвокат засудженого водія подав апеляційну скаргу з проханням скасувати позбавлення прав та замінити його на грошовий штраф. В апеляції захист наголошував на таких аргументах:
- водій є особою з інвалідністю III групи та має на утриманні родину;
- чоловік нібито щиро розкаявся та попросив вибачення перед матір'ю постраждалої дівчинки;
- пасажирські перевезення є його єдиним джерелом доходу;
- вилучення прав у водія може призвести до збоїв у графіці руху через загальний брак водіїв в умовах воєнного стану.
Позиція апеляційного суду: безпека пасажирів — понад усе
Колегія суддів Хмельницького апеляційного суду погодилася з висновками місцевого суду та залишила апеляційну скаргу без задоволення, зваживши на такі факти:
- Систематичність порушень: водій раніше вже неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за порушення ПДР.
- Відсутність реального каяття: за свідченнями матері потерпілої дитини, водій після ДТП не лише не вибачився, а навпаки — поводився зверхньо та насміхався з дитини.
- Пріоритет безпеки людей: втрата єдиного джерела доходу чи кадрові труднощі перевізника не можуть переважати мету покарання та не нівелюють підвищений обов'язок водія громадського транспорту дбати про безпеку пасажирів.
«Наслідки застосування стягнення для професійної діяльності правопорушника чи його роботодавця самі по собі не є підставою для призначення більш м'якого покарання», — наголосили в апеляційній інстанції.
Постанова суду у справі № 676/3887/26 набрала законної сили та є остаточною.
