Кілька днів тому представники команди «Україна Інкогніта» разом із друзями та партнерами з Відділу культури національностей, релігій та туризму Городоцької міськради (Хмельницька обл.) відвідали давнє городище біля села Кузьмин Городоцької громади.
Артефакт випадково знайшов начальник Відділу культури національностей, релігій та туризму Городоцької міськради Олег Федоров. Щоб показати журналістам, що вся територія городища вкрита керамікою (на початку зими, коли все всипано опалим листям, це не так очевидно), він біля чорнокопської ями за хвилину назбирав цілу жменю черепків. Один із них виявився особливим: денце горщика було прикрашене гончарним клеймом у вигляді Тризуба! Мародери, які колись нишпорили тут, не звернули на це уваги й викинули раритет як непотріб.
На жаль, враховуючи розташування пам’ятки — посеред віддаленого лісу — охороняти її проблематично. Від початку «детекторної лихоманки» так звані «камради» вже вичистили все дощенту, і останні роки тут навіть не з’являються.
З тризубом розбирався автор цих рядків. Як виявилося, гончарні клейма у вигляді Тризубів (або Двозубів) на кераміці княжої доби відомі, хоча зустрічаються надзвичайно рідко. Кожна така знахідка — унікальна.
Зокрема, вони розглянуті у праці «Гончарные клейма Прикарпатья и Западной Волыни (опыт систематизации)», авторства відомого українського історика й археолога, доктора історичних наук, старшого наукового співробітника відділу археології Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України Віри Гупало. Дослідження було опубліковане у 4-му числі журналу «Советская археология» за 1985 рік (ілюстрація додається).
Цікаво, що якщо двозубець у цій праці так і названо «двузубец», то щодо Тризубів використано евфемізм «триденс». Навіть на початку так званої «Перебудови» та «Гласності» слово «Тризуб» залишалося табуйованим в СРСР.
Враховуючи специфіку знахідки (гончарні клейма — дуже вузька тема), жоден із науковців, до яких автор звертався за консультацією, навіть найавторитетніший, не зміг сказати щось певне. Усі, однак, зійшлися на думці, що знахідка є унікальною і сенсаційною та потребує більш детального дослідження.
У ході консультацій прозвучало дуже обережне припущення, що господарем укріплення міг бути хтось із Рюріковичів. Нагадаємо, станом на XIII століття нащадків легендарного Рюрика було вже так багато, що цілком можливо, що хтось із них осів у віддаленому укріпленні. Тим більше, що воно непросте й оперезане трьома рядами валів та ровів.
Наразі можна впевнено говорити лише про одне: ми маємо ще один, досі невідомий різновид Тризуба.
