Почну з приємного. Попередній огляд газет спровокував дискусію. В коментарях до огляду «схрестили мечі» прагматик lamer 85, ідеаліст Спостерігач і нейтрал Filini. В обговоренні якості місцевої преси перший з коментаторів поставив оригінальний «діагноз» газеті «День за днем»: «[її] … ціную набагато більше ніж усі «Свободи» разом узяті, просто тому, що там купа оголошень. ВСЕ. Після прочитання оголошень вона відразу летить у смітник». На це Спостерігач зауважив, що там, як і в «Шепетівському віснику», цікаві статті інколи трапляються. Проте Filini невблаганно прорік: «написати лише пару правдивих статей в місяць не достатньо, щоб відновити свою репутацію в очах читачів. Наші газети себе дискредитували на багато років уперед, ніколи не купую наших газет і навряд чи стану». Коли ж саме ця триклята «репутація» впала, Filini не уточнив.
Але мене «заділо за живе» не це обговорення, а ось таке інше твердження шановного lamer 85: «в огляді преси, це як у прогнозі погоди – не може бути «авторської думки». Дозвольте не погодитися. Ви дивилися «Миколину погоду» по ICTV? По-моєму, це і є яскравий приклад «авторського стилю». Між іншим, саме завдяки своїй харизмі, поведінці, а не чіткості викладу прогнозу, ведучий уже десятками років не сходить з телеекранів. Цікавий збіг: над проблемою об’єктивного/суб’єктивного в журналістиці нещодавно застановився знаний журналіст та ведучий TVi Юрій Макаров. Він пише: «Ізольований факт нічого не вартий… Право на суб’єктивність – ось проблема порядку денного, надто в політичних системах, де правила й принциповість недорого коштують. … Я із сумом спостерігав, як колись талановиті, енергійні, темпераментні «золоті пера» потроху ставали заручниками власних залежностей і не лише втрачали дар до такої міри, що крім кар’єри закадрових спічрайтерів їм більше нічого не світило, вони робилися підозрілими невротиками, істериками, змінювалося навіть обличчя, немов у того сенатора Палпатіна, який на очах перетворився на володаря Імперії зла» (Ю. Макаров. «І що з того?», «Український тиждень», 19-25.04.2013 р., с. 14). Ось до чого, lamer 85, приводить нехтування «авторським стилем» у журналістиці незалежної України в обмін на срібляники олігархів.
«Знімаю шляпу» перед тим коментатором попереднього огляду газет, який помітив ідеалізацію мною газети «Свобода. Шепетівка». Справді, хоча цей часопис і критичний (чим приємно відрізняється від інших шепетівських газет), але не зрозуміло, звідки «коріння» цієї критичності береться. Поки що «Свобода. Шепетівка» лише критикує, а не пропонує шепетівчанам, як жити далі. Що ж це за опозиція така? Шляхи в майбутнє теж потрібно шукати. Де опозиційні плани дій? Де прогнози? Де конструктив? Цього в «Свободі. Шепетівці», на жаль, і зі свічкою не знайдеш, лише анонімна писанина (інколи справедлива) про зловживання різноманітних посадових осіб. Я давно підозрюю, чому «Свобода» займає саме нішу «анонімного критикана», а не «творця» в політиці. Бо їй вже давно підготували свою «нішу». Ось черговий доказ: «Житомирська організація «Свободи» стала бізнес-проектом для обраних, – ідеться в заяві дванадцятьох учорашніх «свободівців». – Посади в партії роздаються головою за принципом особистої вірності, а не користі для держави та народу. Закулісні ігри та інтриги, власне збагачення, сімейні клани, угодовство та підсиджування, підлабузництво, а також постійні компроміси депутатів з антинародною владою стали нормою життя в організації… Якщо так триватиме, то «Свобода» може перетворитися на «Нашу Україну» (Н. Васюнець. Скандал у партії Тягнибока, «Експрес», 18-25 квітня 2013 р., с. 5).
А тепер до теми нашого огляду. В шепетівській пресі побільшало публікацій з ознаками замовності. «День за днем» порадував аж трьома такими матеріалами: 1) «Скористайтесь правом на податкову знижку» від ОДПІ, 2) «Аграрієм року» став голова правління корпорації «Сварог Вест Груп» Андрій Гордійчук», 3) «Уже виросли огірочки, гарбузові сини й дочки…» («День за днем», 10.04.2013 р., с. 2-4). До речі, це видання часто передруковує повідомлення органів державної влади без жодних редагувань, не зважаючи на те, що в «офіційних» текстах теж трапляються найпримітивніші граматичні помилки (бо «не святі горшки ліплять»).
Газета «Шепетівка» цього разу «рекламує» початок роботи КП «Шепетівський ринок», а також наголошує на негативах індивідуального опалення. На нашу думку, ці обидва матеріали мають промовисті ознаки замовності. Автор першої публікації розповідає про майже безкоштовні місця в торгових палатках нового торгівельного об’єкту, закликає до торгівлі приватних сільгоспвиробників на повністю безкоштовних місцях. Звісно, всі в Шепетівці знають, що все це робиться для «переманювання» продавців і покупців із суботнього ринку на Проспекті Миру на КП «Шепетівський ринок». Зміст другої публікації вигідний ТОВ «Шепетівка Енергоінвест», адже його представники вже виступали в пресі проти поширення індивідуального опалення у нашому місті («Шепетівка», 11.04.2013 р., с. 2-3).
«Засвідчили глибокі знання» – переконує вісниківка О. Сніжна в замітці про переможців обласних етапів олімпіад і МАН з Шепетівщини («Шепетівський вісник», 11.04.2013 р, с. 2). Звичайно, авторка так і не розібралася, чи мають рацію відвідувачі шепетівського форуму, коли пишуть, що за призові місця в обласному етапі конкурсу МАН учням деяких шепетівських шкіл потрібно «давати на лапу» певним людям-носіям «вічного, розумного і світлого».
А ще серед квітневих публікацій «Шепетівського вісника» – замітка про … хокей, а точніше його відсутність у Шепетівці. Тема цього матеріалу, а також статті «Чи є у стадіону «Локомотив» майбутнє?» до болю нагадує тематику матеріалів кількамісячної давності в газеті «День за днем». Отож, «Шепетівський вісник» і надалі продовжує вправлятися в пошуку чужих ідей, переробці і «обгортанні» їх іншими, трохи видозміненими смислами.
Молокопереробники і надалі вправляються у занижуванні цін на молоко, яке закуповується в селян Шепетівського та Ізяславського районів. Нещодавно відділення Антимонопольного комітету України в нашому обласному центрі оштрафувало ФОП «Зубченко» за антиконкурентні узгоджені дії з кількома іншими «гравцями» на ринку закупівлі молока для промислової переробки на Ізяславщині (К. Зварич. Захистили ізяславчан, «Подільські вісті», 9.04.2013 р., с. 1).
На закінчення – про розвиток культури в Хмельницькій області та Україні. «80 відсотків сільських закладів культури не опалюються, а в трьохстах селах взагалі немає клубів», — нарешті констатує очевидний факт журналістка провладних «Подільських вістей» Тетяна Слободянюк у свіжому числі обласної газети. І додає: «78 клубних установ потребують невідкладних ремонтів, а чотири аварійних Будинки культури можуть розвалитися вже нині». (Т. Слободянюк. 80 відсотків… «Подільські вісті», 9.04.2013 р., с. 5). Що ж, зате фольклорні колективи на Хмельниччині співають пісні «Я-Ду-Ха» і «Е-Пі-Центр». Вони вже такі популярні стали, що Ютьюб «розносять».
«Чи прислухається влада до голосу культури? Бо поки що чергова «перебудова» культурна відбулась лише формально: замість управлінь, культури, туризму та курортів обласні відомства зарясніли новими вивісками: «управління культури, національностей та релігій». Чесно кажучи, важко уявити, як «керувати» релігіями та національностями… Чи здатна держава на якісні зміни, крім чергової чехарди з вивісками?» (Т. Слободянюк. 80 відсотків… «Подільські вісті», 9.04.2013 р., с. 5).
