Про чергове погіршення ситуації з зайнятістю в місті Шепетівці пише газета міськради: «Число заявлених підприємствами вільних робочих місць та вакантних посад на 01.01.13 р. становило 4 проти 32 на цю дату в попередньому році. Навантаження на одне вільне робоче місце – 275 осіб» (Б. авт. Соціально-економічне становище м. Шепетівки за 2012 р., «Шепетівка», 4 квітня 2013 р.). Для порівняння, станом на 01.10.2012 р. навантаження на одну вільну вакансію з числа заявлених підприємствами міста Шепетівки складало 155 осіб (див. огляд газет за 24-30 грудня 2012 р.).
Нарешті газетярі нашого міста звернули увагу на Шепетівський м’ясокомбінат (Є. Євгеньєва. Економічний «олімп», «Шепетівський вісник», 4 квітня 2013 р., с. 7). Фактично це одне з небагатьох місцевих підприємств, де і тепер трудяться не одиниці чи десятки, а сотні людей. Завод досі працює, бо вистояв у «епоху первісного нагромадження капіталу» 90-х. У ті роки десятки підприємств по Україні захоплювали бикуваті «нувориші» – друзі тих, хто дурив «лохів» у наперстки на базарах або скуповував ваучери за безцінь. Нині м’ясокомбінат виробляє більше 120 найменувань продукції, з яких понад 80 – ковбаси. Загалом, стаття про м’ясокомбінат написана в дуже компліментарному дусі. Тому відділити правду від брехні пересічному читачеві складно. Ось, наприклад, один з респондентів Є. Євгеньєвої стверджує так: «Підприємство закупляє сировину тільки від українських виробників». Тут широкий простір для тлумачень, бо «виробником» себе в Україні часто «величають» і підозрілі ділки, які свого м’яса виробляють 10%, а імпортують 90%. Судіть самі: торік в Україну з-за кордону була ввезена майже кожна третя свиня (причому ввозилися переважно не туші, а готові до переробки шматки посередньої якості) (Б. авт. Заборона імпорту свинини з Бразилії не вплинула на українські ціни, Finance.ua, 8 квітня 2013 р.). Ось інші дані: за 11 місяців минулого року імпорт в Україну свинини та курятини зріс майже в три рази (Б. авт. В украинской колбасе все больше импортного мяса, Finance.ua, 19 січня 2013 р.). Що цікаво, при цьому зростає експорт українськими виробниками м’яса своєї продукції, як «високоякісної», за кордон, насамперед у Росію.
Коли опалювальний сезон уже наближається до завершення, директор ТОВ «Шепетівка Енергоінвест» А. Пращур спромігся визнати, що підприємству буде проблематично закуповувати природний газ на майбутнє. За його версією, головна причина проблеми – «вкрай низький стан розрахунків споживачів послуг з централізованого теплопостачання…». Так, лише населення міста заборгувало понад 7 мільйонів. (А. Пращур. Проблема заборгованості споживачів міста за отримані послуги, «Шепетівка», 4 квітня). Звісно, в статті очільника ТОВ немає жодного слова про те, що зумовлює таку низьку платіжну дисципліну (тарифи, які незрозуміло як нараховуються, «галопуюче» безробіття). А ще в матеріалі відсутня інформація про перевірку законності нарахування ТОВ плати за опалення місць загального користування споживачами багатоквартирних будинків, які встановили індивідуальну (автономну) систему опалення. Нагадаємо, в даній справі шепетівчани Богдан Одуд, Михайло Полодюк, Петро Холява, Юрій Вахоцький та Станіслав Кушик ще в лютому звернулися до Антимонопольного комітету України (Б. авт. Дістав кожного, або як діє реформа Сергія Антонюка, газ. «Свобода. Шепетівка», лютий 2013 р.).
Нарешті зрозумів, чому деякі депутати міськради (в тому числі директори шкіл!) на початку 2013-го проголосували проти спеціального відзначення дня бою під Крутами в найближчі роки, а також зі скепсисом ставляться до Голодомору 1932–1933 років. Цікаву версію відповіді на це питання оприлюднює дописувач газети «Свобода. Шепетівка» М.М. Гучев: «…А щоб всі ваші діяння узаконити рішеннями міської ради, ви з міського обрізаного бюджету берете гроші на доплату холуям-депутатам, що працюють на державних і комунальних підприємствах, в організаціях і установах в розмірі 50% їх посадового окладу» («Свобода. Шепетівка», лютий 2013 р., с. 4). Невже справді «руководітєлі»-провінціали продають повагу до рідної історії за кілька сотень гривень доплат?
Про культуру. Газета «День за днем» друкує репортаж з фестивалю «Ранкова зірка», що проводився в актовій залі музею Миколи Островського 28 березня. Судячи зі змісту публікації, фактично цей захід перетворився на банальщину, «відбувалово» і потрібний для того, щоб організатори (Шепетівський РБК) як годиться відзвітували «в область». Доказ цього – спостереження автора репортажу за поведінкою учасниць фестивалю після його закінчення: «…На вул.. Карла Маркса неподалік пам’ятника Миколі Островському чоловік середнього зросту в хутряній шапці та чорній куртці біля сріблястого «Ланоса» чекає на знайомих учасниць фестивалю. Коли жінки підходять, каже їм: «Ну що, виступили? Отож. Дарма ви казали, що в нашому селі немає кому співати». Нині не зрозуміло, які перспективи як у цього фестивалю, так і в системи сільських закладів культури загалом. Адже нещодавно Мінфін запропонував готувати плани щодо «об’єднання навчальних закладів, закладів культури, фізичної культури та спорту» (М. Шевчук. Закладам культури хочуть урізати фінансування (+ документ), «Наголос», 2 квітня 2013 р.). Якщо клуби та будинки культури «оптимізують», то селянам і заспівати пісню буде ніде. До речі, сільські дітлахи з багатьох регіонів України ще з минулого року не можуть нарівні з їхніми міськими однолітками навчатися в міських закладах естетичного виховання. Юних художників з сіл, наприклад, подекуди просто перестали набирати у класи. Держава на сільських дітях таким чином економить кошти. А що ж ви хочете? В країні – «покращення».
