Брехуни і дороги — найбільші біди в Шепетівці

Від останньої спроби колишніх працівників ВАТ «Шепетівський завод культиваторів» «вибити» заборговані заробітні плати вже майже два місяці як минуло (див. огляд газет за 3-10 лютого), а проблема залишається гострою. Ось і 21 березня 25 екс-працівників цього заводу знову пішли шукати правду до керуючого підприємством Леоніда Грицая. Люди попросили пояснити їм ситуацію стосовно продажу майна підприємства. На думку мітингувальників, із цим навмисне затягують. Тим більше, їх дивує, чому «багато верстатів вже продано», а заборгованість по зарплаті залишається. Судячи зі слів пана Леоніда, навіть коли майно підприємства і реалізують, це навряд чи кардинально змінить ситуацію, адже завод ще має 19 мільйонів гривень заборгованості перед кредиторами. («День за днем», 27 березня, с. 1, 2). Нагадаємо: підприємство винне своїм колишнім працівникам близько двох мільйонів гривень. А загалом по Україні в лютому сума боргів по зарплаті складала 1103 млн грн. (Юрій Вишневський. Чому нами правлять брехуни / Коментарі. — 2013. — 29 березня. — № 12. — С. 4).

В.о. редактора «Шепетівки» Андрій Полєщенков у матеріалі «Стан доріг – проблема загальнодержавна» віртуозно «переводить стрілки» відповідальності за стан дорожнього покриття в «місті корчагінської слави» на обласний і навіть загальнодержавний рівень. «... дослідивши дорожню ситуацію в ряді міст області, – не змигнувши оком пише пан Полєщенков, – можемо з упевненістю казати, що Шепетівка у цьому контексті виглядає досить таки позитивно» («Шепетівка», 28 березня, с. 2). Цікаво-цікаво, а куди ж це їздив цей чоловік? Особисто я нещодавно прокатався Славутчиною, побував у Нетішині, але таких шедеврально-роздовбаних доріг як на відрізку між Шепетівкою та Цвітохою Славутського району не бачив ніде. На Рівненщині, ніде правди діти, теж украй «убиті» шляхи, але, повторюся, настільки феєричні вирви і болотяне місиво як на дорозі між Шепетівкою та Славутою спостерігаються хіба що на центральних вулицях нашого райцентру.

Поки в.о. редактора «Шепетівки» їздив областю, його колега з «Шепетівського вісника» занотувала враження від подорожі дорогами Білорусі своєї читачки Олени Поліщук. «Найбільше нас вразили дороги. Вони ніби вчора прокладені – гладенький асфальт, без вибоїн. Як нам сказали, вони добротні тому, що під час робіт ніхто не краде», – читаємо у цьому матеріалі на стор. 3 газети від 28 березня. Ще б пак! Уявляю, що зробив би «бацька» з чиновником, який би насмілився взяти відкот чи збути «наліво» хоча б машину з асфальтом (її деякі київські шляховики, як відомо з сюжету «1+1», готові продати будь-кому всього за одну тисячу). А от з іншими тезами публікації пані Олени Поліщук насмілимося не погодитися. Ця жінка зауважує, що торік приріст промислової продукції в Білорусі склав 15%, там високі зарплати. Але якою ціною все це зроблено? Товариш Лукашенко вже здав росіянам у своїй країні усе, що «дригалося», а натомість золотовалютні резерви країни так стрімко «тануть», як бурульки на сонці. Наразі «бацька» роздумує, в кого б це іще взяти кредит. Може, знову китайці йому допоможуть?

У квітні розпочинається призов на строкову військову службу до Збройних сил України. Напередодні цієї колись знакової для українського суспільства події газета «День за днем» запитала трьох шепетівських перехожих, за яких умов вони готові піти служити за контрактом. Що цікаво, відповіді двох респондентів практично збіглися: якщо щомісячні заробітки становитимуть 4-5 тисяч гривень. Наразі контрактнику «з вулиці» пропонують утричі меншу суму («День за днем», 27 березня, с. 3).

ТОВ «Шепетівка Енергоінвест» продовжує активно співпрацювати з місцевою пресою. Спершу комунальники «освоїли» газету «Шепетівка». Це видання дуже часто публікує новини про ТОВ. Тепер настала черга приватної газети «День за днем». Якщо на минулому тижні вона написала про арешт майна злісного боржника за централізоване опалення (див. огляд газет за 17-24 березня), то на цьому там навіть з’явилася нова рубрика «ТОВ «Шепетівка Енергоінвест» інформує» з численними позитивними новинами. Що ж, побажаємо цій організації прогресу. Проте нехай не забуває і вивчати досвід колег. Пам’ятаєте, як у лютому, в найхолодніший місяць зими, ТОВ запропонувало власникам індивідуального опалення в багатоквартирних будинках сплачувати додатковий платіж? Вочевидь, для даного ТОВ власні зацікавлення (за – централізоване опалення, проти – автономного) пріоритетніші за інтереси держави (енергоощадливість, скорочення споживання газу). Тому хочу нагадати комунальникам, чим живуть їхні колеги в інших регіонах України: нещодавно в Закарпатті «оголосили про повну ліквідацію централізованого теплопостачання, внаслідок чого витрати газу зменшилися на 40% по області» (газ. «День», 22-23 лютого, с. 13).

Аж «рябить» в очах від статей у районному «Шепетівському віснику», теми яких «переспівані» з публікацій у «Шепетівці» та «День за днем». Судіть самі (див. табличку):

Шановні читачі, пропоную в коментарях підказати «Шепетівському віснику» теми, які справді актуальні для нашого міста. Треба ж допомогти товаришкам з районки у виявленні нового, хвилюючого, бажаного, злободенного! Втім, «украсти» тему або видати її за свою – це проблема не регіональна шепетівська, а загальноукраїнська та навіть світового масштабу. Подивіться, скільки в Інтернеті розвелося різноманітних копірайтерів та рерайтерів. Легше всього, попиваючи чайок в офісі, змінювати чужий готовий текст до невпізнання або «розкручувати» чийсь сюжет на свій манер...

І на завершення – коротко про культуру (а точніше те, що від неї залишилося). Нещодавно в шепетівській ЗОШ № 4 пройшов літературний вечір «Березень у слові». Захід був присвячений основним мистецьким подіям першого місяця весни. Таємничий «наш кор.» з газети «День за днем», висвітлюючи акцію, чомусь зарахував до згаданих «мистецьких» подій... Міжнародний жіночий день 8 березня – заодно зі Всесвітнім днем письменника й днями поезії та театру («День за днем», 27 березня, с. 11).