«Перша квітка весни – підсніжник» — так називається невеличка замітка фахівця-біолога у часописі міськради. На думку педагога, «практично скрізь, де ростуть ці ніжні білувато-зелені квіти, їх підстерігають «мисливці поза законом», які рвуть рідкісні чудеса флори і несуть на ринки або в підземні переходи» («Шепетівка», 14 березня, с. 4).
Не знаю, де живе шановний біолог, але в Шепетівці я не бачив підсніжників ні на ринках, ні, тим паче, «в підземних переходах». Відкинемо підозри в плагіаті («підземні переходи» налаштовують на думку, що авторка замітки запозичила «кусень» своєї публікації з мережі Інтернет), а натомість сконцентруємося на тому, як наші земляки боролися зі сніговою стихією в березні.
— Техніка застаріла, часто виходить з ладу, тож машиністи, механіки, електрозварники працюють, незважаючи ні на мороз, ні на спеку, — поскаржився «Шепетівському віснику» на засоби для прибирання снігу директор Шепетівського ремонтно-експлуатаційного підприємства Юрій Шайнога.
— Возили із собою лопати, пісок, мотузки, троси. Найчастіше буксували біля багатоповерхівок, бо не всі двірники старанно чистили під’їзди до будинків. У результаті за зиму я чотири рази ремонтував свій автомобіль, — додав згаданому виданню таксист Валентин К.
Дуже ексцентрично відмітив заслуги техніки ВАТ «Шепетівкагаз» у «поборюванні» снігу дописувач «Шепетівки» О. Чайка: «Цього року, як і РАНІШИМИ, до міських комунальників ПІДНАТУЖИЛОСЯ ВАТ «Шепетівкагаз» (В.В. Туринський). Їхній Т-150 із потужним відвалом так «дер» від снігу вулиці, що ЛЮДИ АЖ РАДІЛИ».
Що ж, може дехто і радів, але більшість таки ридала. Бо коли настільки скурпульозно «дерти» дороги, то від них за два-три роки точно нічого не залишиться. Зрештою, чимало вулиць, як-от Котовського чи Горбатюка, і тепер схожі на шляхи після термоядерної війни. Зате в торішньому звіті міського голови величаво пишеться: «Проведено капітальний та поточний ремонт 15 вулиць з асфальтовим покриттям та відсипано в щебеневому варіанті 7 вулиць протяжністю 4,6 км» («День за днем», 13 березня, с. 3).
Кому — проблеми сьогоднішні «на часі», а газету «День за днем» більше переймає майбутнє. Як розповів у інтерв’ю цьому виданню начальник районного управління сільського господарства Василь Дейнега, аграрії Шепетівщини мають намір у 2013-му наполовину збільшити посіви сої — з 20 до 29,4% від усіх орних площ. Натомість істотно зменшиться вирощення пшениці та цукрових буряків. Цікаво, а хто ж буде все це сіяти? За словами пана Дейнеги, наразі з 17440 працездатних людей, які мешкають у Шепетівському районі, лише 1843 особи працювали в аграрній сфері станом на 1 лютого 2013 року. Решта трудиться в особистих селянських господарствах.
До інших тем. Щиро здивувала публікація дев’яти фото старшокласниць на 8-ій стор. газети «Шепетівський вісник». З одного боку, це видання і так переповнене «по вінця» дівочими та жіночими обличчями (як і «День за днем», до речі). А з іншого, наскільки педагогічно оголошувати в газеті райради конкурс «Міс старшокласниця-2013», навіть якщо він проводиться «за підтримки відділу в справах сім’ї, молоді та спорту виконавчого комітету Шепетівської міської ради»? Порадимо журі з його витонченим естетичним смаком наступного разу друкувати фото конкурсанток в купальниках. Заради такого красуням до ніякого Києва на фотосесії їхати не треба буде, ба більше, фотографи за свій кошт потягнуться в наше «місто корчагінської слави».
Вельми гротескно в газеті «Шепетівка» привітали директорку ЗОШ № 4 з ювілеєм учнівський, батьківський та педагогічний колективи. «Здається, що кожного 1 вересня не просто свято знань, а це ніби новосілля в нашій школі, адже щорічно ремонт в ній ... проводиться не тільки поточний, а й змінюється дизайн, все підбирається в певному стилі, тож шкільні приміщення сяють новими фарбами, кольорами, вони затишні та комфортні», — пишуть вони. Не знаю, наскільки привабливий інтер’єр цієї установи, а от екстер’єр лякає: школа обкладена жахливою «радянською» плиткою сіро-брудного кольору. А відтак, знадвору заклад освіти радше відлякує, ніж притягує.
Чи не єдина стаття, яка варта того, щоб її вирізати та зберегти — про 90-у річницю від дня народження видатного педагога, художника, історика та краєзнавця зі села Коськова Костянтина Терещука («Шепетівський вісник», 14 березня, с. 4). 1943-го цей чоловік повернувся з фронту з двома пораненнями, поїхав на Донбас, закінчив Запорізький університет, після чого влаштувався у Коськові викладачем англійської мови, біології, географії та історії. Займався археологічними дослідженнями давньоруських поселень, а результати публікував у збірниках АН СРСР та журналі «Археологія». Чоловік власноруч створив музей історії села Коськова, прикрасив його авторськими картинами видатних історичних постатей. Ось на таких прикладах потрібно навчати підростаюче покоління, а не проводити для нього конкурс «Міс старшокласниця-2013».
