«А я собі думаю, що просто-напросто землю міську нахабно вкрадено в надії, що так безкарно й обійдеться», — пише дописувач газети міськради з приводу клаптя землі перед корчмою біля привокзального ринку, який хтось обніс кострубатим парканом. Останній нагадав авторові «огидну безвкуснятіну», яку і «в найглухішому селі не побачиш» (О. Твердун. Як мудрують, так і будують... / Шепетівка. – 2013. – 17 січня. – С. 3). Що ж, ласкаво запрошуємо цього лобіста олігархічних банку та влади (див, наприклад, його матеріали «Творчість задля задоволення», «З нагоди знаменного свята», «Допомога колишнім месникам» у №№ «Шепетівки» від 2 лютого, 6 і 20 вересня 2012 р.) наступного разу не збивати ніг аж до вокзалу в пошуках негарних парканів, а завітати до Будинку побуту, що ліворуч від будинку міськради (за 5 хвилин ходу). Пропонуємо товаришеві критику звернути особливу увагу на стіни в його коридорах та «витончений декор» ліфта. Тоді на виставку «Звірятка під мікроскопом» у музеї Миколи Островського, де експонуються «дивовижні інфузорії, рачки, різноманітні комахи», точно не захочеться.
Чимало пенсіонерів, які мешкають у селах, виявляється, їздять за своїми грошима в Шепетівку, бо саме тут є банкомати, звідки можна їх зняти. Чому так відбувається? А все просто. Влада на людях економить. За доставку коштів сільським пенсіонерам та молодим мамам пошта вимагає від управління соцзахисту райдержадміністрації оплати, а банки «скидають» гроші на банківські рахунки таких клієнтів безкоштовно. От пенсіонери і їздять у райцентр до «своїх» банкоматів. Із 12739 шепетівських пенсіонерів аж 8211 обслуговуються через банківську мережу. Це ж роблять і 27,15% від 10517 осіб пенсійного віку, які живуть у селах Шепетівського району (Є. Літвінчук. У селян «забули» запитати, що їм краще: банківські картки чи коли пенсії і соціальні виплати приносять додому / Шепетівський вісник. – 2013. – 17 січня. – С. 3).
З цього року в нашому місті розпочала роботу «філія» Державної реєстраційної служби України. Вона: 1). реєструє речові права на нерухоме майно, 2). реєструє акти цивільного стану, 3). легалізує об’єднання громадян (А. Петросян. Законодавчі інновації нового року / День за днем. – 2013. – 16 січня. – С. 3). Отож, нова служба «відгризла» частину повноважень у РАЦСу і Бюра технічної інвентаризації. Невже таким чином армії чиновництва поменшає? Знаючи цю братію — спішимо «втішити»: дочекаєтеся! Бюрократи просто так свої насиджені місця не покидають, а тримаються їх настільки міцно, як воша кожуха. Лише вивіски на дверях час-від-часу змінюють.
Поет Олександр Царик продовжує випробовувати себе в якості історика і друкувати у газеті «Шепетівка» статті на основі матеріалів, що збереглися в Держархіві Хмельницької області. Цього разу потішив публікацією «Шепетівський педагогічний технікум ... у селі Городище». Як зазначається в статті, згаданий заклад освіти запрацював у закритому радянською владою Городищенському Різдво-Богородичному жіночому монастирі 1925 року. Студенти мешкали в колишніх монастирських келіях. Стипендіями держава забезпечувала лише кожного четвертого. Їдальні в технікумі не було. Голодні студенти мусили заробляти на прожиток розвантажуванням вагонів на Шепетівській залізничній станції. Ось тобі і комуністичний рай! Останні документальні згадки про технікум датуються 1934 роком.
У номінації про бздури цього разу лідирує газета «Шепетівка». За даними видання, «міським головою ... підписано розпорядження про визначення переможців конкурсу на маршрути загального користування в міському транспорті. ... переможцем конкурсу ... визначено перевізника Ф.В. Савчук» (Б. авт. Визначено переможців конкурсу / Шепетівка. – 2013. – 17 січня. – С. 3). Порівняємо цю новину з коментарем перевізника, що назвався теж Савчуком, але Русланом: «Держава заборгувала торік перевізникам за пільгові перевезення громадян 4 мільйони гривень. Виходить, що ми перевозимо пасажирів справно, а нам не платять за те. І це нас нині найбільше хвилює, бо може настати момент, коли здійснювати рейси стане неможливо, бо не буде за що купити пальне» (Наш кор. «Який то автобус?!» / Шепетівський вісник. – 2013. – 10 січня. – С. 4). Отже, держава перевізникам боргує, а представник її інтересів — наш найясніший мер — переможців конкурсу перевізників віншує...
Дуже втішилися й матеріалом газети «Шепетівка» з нагоди 20-річчя Шепетівської об’єднаної держфінінспекції. Вірніше, не так змістом публікації, як фотографією очільника цієї вельми потрібної для країни служби Володимира Олександровича Заверухи. Уявіть собі: сидить за столом ставний молодий чоловік, а праворуч від нього на столі примощений портрет ясновельможного Віктора Федоровича. Що цікаво, висота цього портрету — майже як половина тієї частини зображення Володимира Олександровича, що «видніється» над столом. А може, варто було б замовити портрет Віктора Федоровича у повен зріст? І фотографуватися з ним для більшої переконливості «в обнімку»?
«Дорога до успіху» — так назвала свій матеріал про шепетівських машиніста Миколу Балагуру та його помічника Володимира Босика журналістка «Шепетівського вісника» Раїса Житинська (2013. – 17 січня. – С. 1, 2). Чому пані Раїса, чиї статті вигідно вирізняються на загальному фоні вістян, вдалася до цього пустого марнослів’я про «одну із кращих бригад локомотивників» — краще знати їй самій. Хтозна, може рубрика «Твої люди, Шепетівщино!» зобов’язує таке писати? А тим часом у середу, 16 січня, тобто за день до появи цієї публікації «ні про що», шепетівські члени Вільної профспілки машиністів України пікетували Кабінет Міністрів у Києві. Разом з колегами, що з’їхалися з різних кінців нашої держави, вимагали від влади підвищення зарплат, зменшення навантажень на бригади, припинення намірів скорочень кадрів під виглядом «оптимізації». Оце і є справжні наші герої. Саме вони — «Твої люди, Шепетівщино!».
