Чи є у доктора право на помилку?

Кажуть, що такого права бути не повинно. За будь-якою невдачею незмінно слідує остракізм - гоніння, різкий осуд. Виникає вимога слідувати певним стандартам виконання медичних процедур, які створюють гарантію непогрішності. Навіть допусти доктор смерть пацієнта, але не відступивши від стандарту, до нього не вийде застосувати покарання. І будь-який медик це розуміє, хоча б таким чином захищений законом від гніву родичів померлого пацієнта, як і від самих пацієнтів, можливо покалічених. Але як бути з майбутнім медицини? Не вийде зробити прорив, оскільки він не передбачений, суворо карається в грошовому еквіваленті. Варто сказати, що раніше подібних обмежень не передбачалося. Доктор був вільний сам вирішувати, як саме йому лікувати пацієнта.
Чомусь ніхто не бажає розуміти, що організм людини часом неможливо зробити назад здоровим, і полегшити самопочуття ніяк не вийде. Залишається сподіватися на талант доктора, що береться з гуманних міркувань зробити неможливе. Однак, летальний результат неминучий з рівною часткою ймовірності.
Але таких докторів не завжди розуміють. Він не вилікував, значить холоднокровно зробив все для смерті пацієнта: такою є думка більшості. Дивно в цьому те, що його беруться засуджувати навіть колеги, адже через його самодіяльність в статистичних звітах за лікарнею числиться висока смертність. Значить, страждає репутація медичного закладу, зникає довіра у майбутніх пацієнтів, сумніватися починають і вищі особи. Виходить парадоксальна ситуація. Начебто доктор прагне допомагати, але своїм ентузіазмом він себе ж і губить, разом з колегами. Тому й засуджуємо його. Він має братися за випадки, де операція буде з високою часткою ймовірності успішною, а безнадійним пацієнтам відмовляти, знаходячи для того стандартні відмовки. Так і повідомляється: нехай людина живе решту своїх днів, не вмираючи під скальпелем.
Так воно зазвичай і трапляється, коли кращі поступаються під натиском думки менш успішних. Рідко з ким трапляється можливість знайти рятівний засіб для приреченої людини.
Все-таки повинен мати доктор право на помилку! Маючи ризик, він дозволить жити одному з приречених, що вже саме по собі стане благом.

"...Він не вилікував, значить холоднокровно зробив все для смерті пацієнта..."
Тому в Америці не лікують, а проводять терапію за результатами аналізів.
А допомогло чи ні, то діло друге.
Як що хтось скаже, що він лікує, то момєнтом засудять.
Бо можна подати до суду, що лікування не сталося.

Терап́ія (синонім: лікування) — процес полегшення, зняття чи усунення симптомів і проявів того чи іншого захворювання, патологічного стану чи іншого порушення життєдіяльності, нормалізація порушених процесів життєдіяльності і одужання, відновлення здоров'я. Часто під поняттям «терапія» розуміють застосування не хірургічних лікувальних засобів.

Як правило процес лікування стосовно хворого проводить кваліфікований лікар певної спеціалізації залежно від конкретного захворювання.

Це в нас синонім.
Там строго - роби раз, роби два, роби три.
І не дай Бог ти підеш по іншій дорозі і спробуєш лікувати (проводити терапію) інакше.
Лише з письмового дозволу пацієнта.
А в нас - спробуй те, спробуй це.
То і можна назвати лікуванням.
А терапія - це конкретні дії відповідно до аналізів і передбачуваного діагнозу.
Американські доктори не помиляються - все робиться по інструкції і все задокументовано.
Лише, якщо доведуть, що неправильна терапія проведена навмисно.
Я так думаю! (с)