У держави не може бути "улюбленців"
- pruduk
-
Автор теми
- Платиновий учасник
-
Менш
Більше
- Дописи: 901
- Подяка отримана: 319
23 груд. 2021 10:24 #121283
від pruduk
У держави не може бути "улюбленців" був створений pruduk
Державною підтримкою мають бути: поворотні гранти на науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи і охорону довкілля, державні кредити на пільгових умовах, податкові пільги для окремих сфер, а не підприємств, торговельні обмеження.
Неприйнятною є: компенсація збитків будь-якими інструментами, вливання капіталу та списання боргів, безповоротне фінансування (про яке так солодко мріють певні промислові групи), інструменти на розширення потужностей, вплив на ціноутворення та субсидіювання експорту.
Така підтримка у разі надання буде лише призводити до введення міждержавних торгових обмежень щодо України.
Таким чином держава має підтримувати конкуренцію, яка є запорукою отримання найкращого товару за найнижчими цінами і протидіє демпінгу, в тому числі з боку брудніших виробництв. Де́мпінг — продаж товарів за цінами, нижчими від контрактних на міжнародних товарних ринках, за умови, що низький рівень ціни не зумовлюється відповідним рівнем витрат на виробництво цього товару.
Вуглецеве мито може стати одним з таких інструментів, адже промисловість, яка вкладає кошти в модернізацію, повинна мати рівні умови з тими, хто ухиляється від екологічних зобов’язань і несе нижчі витрати.
Тим паче, що держава має власний "промисловий" тягар, активи у державній власності, в тому числі і на ринку енергетики, які також потрібно модернізувати.
Для отримання відступу власники промисловості мають розробити інвестиційний план, який є невід'ємною частиною промислової політики на основі власних фінансових показників.
Лише після цього можна буде говорити про розробку необхідних планів потенційної і виключно поворотної прийнятної державної допомоги для бізнесу, тобто такої, яка буде повертатися до бюджету у повному обсязі.
Спершу план модернізації — згодом кредити
Чому так? Держава не може перескочити ці обов’язкові етапи і пропонувати щось наперед.
Звісно, експертами будь - якого міністерства буде проведений паралельний підрахунок інвестицій для кожної сфери, але "пальму першості" тут має мати саме бізнес, який є спеціалістом власної сфери і виконавцем модернізаційних програм.
Щодо суми інвестицій — справді, вони величезні, бо багато вже втратили. Але якщо ми їх розподілимо за сферами та розділимо по роках, тоді ця космічна сума стає реалістичною, тим паче, з допомогою міжнародних партнерів, які вже проходили цей шлях і наразі мобілізують ще більші ресурси.
ЄС вже активно підтримує "зелені" перетворення України у сфері енергетики, клімату, сільського господарства та транспорту за допомогою 300 млн євро у вигляді грантів, та 700 млн – у вигляді пільгових кредитів. І це далеко не вичерпний перелік можливої допомоги.
Але гроші дають тим, хто має план, готовий його виконувати і кому довіряють. Наш бізнес повинен стати таким, а держава — гарантом виконання взятих на себе міжнародних зобов’язань.
Неприйнятною є: компенсація збитків будь-якими інструментами, вливання капіталу та списання боргів, безповоротне фінансування (про яке так солодко мріють певні промислові групи), інструменти на розширення потужностей, вплив на ціноутворення та субсидіювання експорту.
Така підтримка у разі надання буде лише призводити до введення міждержавних торгових обмежень щодо України.
Таким чином держава має підтримувати конкуренцію, яка є запорукою отримання найкращого товару за найнижчими цінами і протидіє демпінгу, в тому числі з боку брудніших виробництв. Де́мпінг — продаж товарів за цінами, нижчими від контрактних на міжнародних товарних ринках, за умови, що низький рівень ціни не зумовлюється відповідним рівнем витрат на виробництво цього товару.
Вуглецеве мито може стати одним з таких інструментів, адже промисловість, яка вкладає кошти в модернізацію, повинна мати рівні умови з тими, хто ухиляється від екологічних зобов’язань і несе нижчі витрати.
Тим паче, що держава має власний "промисловий" тягар, активи у державній власності, в тому числі і на ринку енергетики, які також потрібно модернізувати.
Для отримання відступу власники промисловості мають розробити інвестиційний план, який є невід'ємною частиною промислової політики на основі власних фінансових показників.
Лише після цього можна буде говорити про розробку необхідних планів потенційної і виключно поворотної прийнятної державної допомоги для бізнесу, тобто такої, яка буде повертатися до бюджету у повному обсязі.
Спершу план модернізації — згодом кредити
Чому так? Держава не може перескочити ці обов’язкові етапи і пропонувати щось наперед.
Звісно, експертами будь - якого міністерства буде проведений паралельний підрахунок інвестицій для кожної сфери, але "пальму першості" тут має мати саме бізнес, який є спеціалістом власної сфери і виконавцем модернізаційних програм.
Щодо суми інвестицій — справді, вони величезні, бо багато вже втратили. Але якщо ми їх розподілимо за сферами та розділимо по роках, тоді ця космічна сума стає реалістичною, тим паче, з допомогою міжнародних партнерів, які вже проходили цей шлях і наразі мобілізують ще більші ресурси.
ЄС вже активно підтримує "зелені" перетворення України у сфері енергетики, клімату, сільського господарства та транспорту за допомогою 300 млн євро у вигляді грантів, та 700 млн – у вигляді пільгових кредитів. І це далеко не вичерпний перелік можливої допомоги.
Але гроші дають тим, хто має план, готовий його виконувати і кому довіряють. Наш бізнес повинен стати таким, а держава — гарантом виконання взятих на себе міжнародних зобов’язань.
Будь-ласка, Увійти або Зареєструйтесь, щоб приєднатись до розмови.
Час відкриття сторінки: 0.079 секунд