Як колись у нас на Хмельниччині вміли писати вірші

  • Sposterigach
  • Sposterigach аватар Автор теми
  • Платиновий учасник
  • Платиновий учасник
Більше
29 черв. 2015 16:18 - 29 черв. 2015 16:19 #99181 від Sposterigach
Гладжу коси. В них - перлинки
Ні, мережички-сивинки,
Гладжу очі. Теплі роси.
То не роси, не росинки -
Дві розбуджені сльозинки.
Розбуджені, схвильовані,
Усміхнено-здивовані.
Вони щастя, гордість значать.
Радість!
Ну а люди плачуть.

(Я. Кремінський, газ. "Радянське Поділля", 12.01.1964 р.)

Як гадаєте, про що цей вірш?
Останнє редагування: 29 черв. 2015 16:19 ким Sposterigach.

Будь-ласка, Увійти або Зареєструйтесь, щоб приєднатись до розмови.

  • 259051213422@odnoklassniki.com
  • 259051213422@odnoklassniki.com аватар
  • Платиновий учасник
  • Платиновий учасник
Більше
29 черв. 2015 16:30 #99182 від 259051213422@odnoklassniki.com
Відповідь від 259051213422@odnoklassniki.com у темі Як колись у нас на Хмельниччині вміли писати вірші
Ой, дуже давно діло було :dry: "сивинки" натякають на матір. Про неї? А може то просто колір очей?

Будь-ласка, Увійти або Зареєструйтесь, щоб приєднатись до розмови.

  • Sposterigach
  • Sposterigach аватар Автор теми
  • Платиновий учасник
  • Платиновий учасник
Більше
29 черв. 2015 17:17 - 29 черв. 2015 17:19 #99184 від Sposterigach
Мабуть так, це про стару матір (я сам не знаю, але вірш зачепив). Тонко цей поет підмітив - в багатьох людей на старість, навіть якщо обличчя зморшкувате і хвороби обсіли, з"являється оптимізм і жага до життя. Тут напевне обігруються очі, мовляв, вони для того щоб блищати, випромінювати оптимізм, для радості, але багато людей молодшого віку їх використвують "не за призначенням", тобто плачуть.

Хто зна, а може це вірш про покійницю. з якою прощаються?
Останнє редагування: 29 черв. 2015 17:19 ким Sposterigach.
Ці користувачі подякували: 259051213422@odnoklassniki.com

Будь-ласка, Увійти або Зареєструйтесь, щоб приєднатись до розмови.

  • Kwitka
  • Kwitka аватар
  • Новачок
  • Новачок
Більше
25 серп. 2015 16:34 #100549 від Kwitka
Як багато людей, про яких ми не знаємо і творчість котрих так і залишилась лежати десь в скринях, на горищах. Я живу біля мальовничої Бакоти, що на Хмельниччині, тут такі таланти! Напевно, в наш час людям все менше потрібні вірші, ми перестали говорити одне з одним... :unsure:
Ці користувачі подякували: Sposterigach

Будь-ласка, Увійти або Зареєструйтесь, щоб приєднатись до розмови.

  • Dentist
  • Dentist аватар
  • Адміністратор
  • Адміністратор
Більше
25 серп. 2015 16:45 #100553 від Dentist
Вірші то точно нам стали менш потрібні. Але говорити ми не стали менше, подивіться на власні лічильники розмов на телефоні.
Ці користувачі подякували: Sposterigach

Будь-ласка, Увійти або Зареєструйтесь, щоб приєднатись до розмови.

  • Sposterigach
  • Sposterigach аватар Автор теми
  • Платиновий учасник
  • Платиновий учасник
Більше
25 серп. 2015 18:00 #100561 від Sposterigach
Ні, Маргарито, зараз інше явище...
Через загальнодоступність соцмереж кожен вважає себе генієм і продукує тонни непотрібної писанини.
Поетів зараз навіть більше, ніж у 1960-х, коли вся інтелігенція марила поезією. Але якість поезії зовсім інша. (Подивіться, наприклад, фільм 60-х М. Хуциєва "Мне 20 лет". послухайте які там лунають вірші і порівняйте).
Через це талановитим (а вони, як і раніше, продовжують народжуватися і писати) стало важче навіть, ніж колись.
А якщо в них нема грошей - то і поготів (бо кожен бізнесмен вважає своє паперомарання унікальним).

Будь-ласка, Увійти або Зареєструйтесь, щоб приєднатись до розмови.

Час відкриття сторінки: 0.188 секунд