100 років тому Шепетівка була заштатним єврейським містечком, де процвітали дрібні лихварі і продавці всякою всячиною. У 1920-х вона перетворилася на невеликий центр перепродажу контрабандними товарами, які нелегально доставлялися з Польщі (за 38 верст від Шепетівки проходив тоді кордон). В 30-х радянська влада заселила Шепетівку російськими військовими та приїжджими чиновниками, тож вона різко зростає в розмірах. Далі тут все понищили німці (дореволюційної забудови в місті не лишилось, за винятком кількох десятків перебудованих споруд). У 50-х - 80-х Шепетівка зростає, бо тут зберігався військовий форпост й крім нього будують купу радянських підприємств, що випускають свою продукцію в тісному зв"язку з іншими радянськими підприємствами. У 1970-х правдиву історію міста повністю заміняють вигаданою, з М. Островським, юними партизанами та Горбатюком вкупі. Наприкінці 80-х Горбачов зруйнував Союз, а, отже, заразом і Шепетівку. Відтоді тут йде постійний спад населення, від підприємств залишилися руїни, а добре живуть хіба що ті, хто доклав рук до їх розграбування, або їхні дідусі та бабусі. Радянська партноменклатура також частково роз"їхалася, а Шепетівку відвідує хіба що на проводи. Місцева патріотична влада вже править роками, проте якихось серйозних реформ не видно, бо, мовляв, щось постійно заважає, наприклад - недосконале законодавство. Насправді вершки просто підтримують давню радянську традицію жити краще за корєшки, а відтак Шепетівка котиться до того стану, в якому нині перебуває Гриців. Шепетівку вже навіть пасажирські поїзди без зупинок почали об"їжджати.
