Розкол церкви

Зюзя воскрес? )))

ВОІСТІНУ ВОСКРЄСЄ!!!

святі отці зробили достйний вибір авто)))) ZERO ,ти мабуть їм заздриш :ag:

2""""""""""""""""""""""""""""""""""""""""""""""""""""""""""""""""""2ЗЗЗЗЗЗЗЗЗЗЗЗЗЗЗЗЗЗЗЗЗЗЗЗЗЗЗЗЗЗЗЗЗЗЗЗЗЗЗЗЗЗЗЗЗЗЗЗЗЗЗЗЗЗЗЗЗЗЗ

Зюзя воскрес? )))

22.06.2011р.Б. / Московські святоші. Потрійний житомирський пополексус (ФОТО)16 липня в Житомир приїхав новий владика Житомирський та Новоград-Волинський - Нікодим.Прихожани та духовенство Свято-Преображенського кафедрального собору заздалегідь приготувались до приїзду нового начальства. На вході стояли матушки та батюшки з іконами, свічками та хлібом-сіллю. В храмі все прибрано, прикрашено. Все вище духовенство храму нарядилося в святкове вбрання.Біля 16:40 до Преображенського собору з криками стробоскопів-мигалок («крякалок» в народі) під*їхало 3 автомобіля Lexus, з номерами: АА 0007 ІР, АА 0008 ВХ и АА 0077 ВЕ. Згідно інформації на номерних знаках всі автомобілі куплені в автосалоні «Лексус Сіті Плаза» , м. Київ.Владика Нікодим виліз із автомобіля Lexus LS, № АА 0007 ІР.1. Щаастливый попомобільЗгідно інформації з сайту сity-plaza.lexus.ua ціна Lexus LS - 114 970 євро. Мабуть волинська паства не шкодувала своїх грошей на «ремонт храму».Досить цікаво, що цей номер доволі популярний серед духовенства.Зокрема Блаженнійший Митрополит Київський та всієї України Володимир, Українскої православной церкви (Московський патріархат) пересувається на Mercedes-Benz S 600 Long, номер АА 0007 АА.Нагадаємо, что житомирський мер Володимр Дебой також їзде під номером 0007 , тільки серії Житомирської області, і автомобіль Skoda Octavia скромніше ЛексусаМерседеса.І якось по-новому сприймаються посля цього слова Ісуса про верблюда та вушко голки.2. Сині відерця по-житомирськи3. Несіть ваші грошенята... ©

[QUOTE=Alois;67140]Пане проффесоре, слово колос російською пишеться з двома с, а не з двома л так само, як і грецькою (Κολοσσός). Це щодо форми, а щодо суті - аллілуйя, слава Богу!...)))[SIZE=1]---------- Додано о 06:53 ---------- Попереднє повідомлення було написане в 06:51 ----------[/SIZE]Християнство - це "дурілка картонная", яка протрухлявіла від часу...[/QUOTE]Сути сказанного не меняет....

Пане проффесоре, слово колос російською пишеться з двома с, а не з двома л так само, як і грецькою (Κολοσσός). Це щодо форми, а щодо суті - аллілуйя, слава Богу!...)))[SIZE=1]---------- Додано о 06:53 ---------- Попереднє повідомлення було написане в 06:51 ----------[/SIZE]Християнство - це "дурілка картонная", яка протрухлявіла від часу...

Колосс оказался глиняным... Нет! Не только по пояс и рухнул вниз. Как срезанный колос, коса нашла на камень Сталь оказалась крепче, чем ваша ложь А мне кричали: "Нетрожь! это наше!" Да, я не против... Давитесь сами вашей кашей Великаны, что жили раньше - Пали Молодые не вкусившие ещё стали Мажут себя грязью и лезут, на пьедесталы Тупые чёрные, тупые белые. Вы понимаете, что делаете ? А мне давно говорить не хочется Хочется взять "АК" и всадить очередь, Но их там очередь, плотнячком. Хитрец на простаке сидит и погоняет дурачком Дети обмануты, взрослые не верят А зверь, тем временем нетерпеливо скребёт двери Ага... Нетерпеливо скребёт двери...Если дерево не плодоносит, его под корень рубят осенью И можно достучаться до небес, даже с табличкой "Closed" За этой дверью, я знаю за всё спросят... "И как меня такого, только Земля носит..." Плоть глупа, тело для паразита - она. Увы беспомощна, если духом не заселена Не верь мне, верь тому кто умер за нас! То, что внутри не видит с дельты зоркий глаз. Нас путали Бесы на алтарях. Закрасив крест нам рисовали латинскую "S" Пугая Сталиным и Гитлером, Отраву продавая литрами, создали в каждом свой микромир Глупый видит меньше, глупый платит дважды. Противоядие есть. Я не устану повторять это... Если даже, этих вампиров больше, Чем серебряных пуль в моём патронташе.p.s. Основной принцип:Разделяй и властвуй. Не ведитесь на провокации. Бог один, независимо от того кто во главе церкви и где центр. Они всего лишь люди....Задумайтесь. Или опять брат на брата пойдем?

Кацапи мітять територію України своїми храмами, як паскудні коти. Навіть Шепетівку загадили. Собаки...

Предстоятель УПЦ КП — про новий поворот у відносинах із владою Януковича, вагу його церкви для самостійності УПЦ МП та суть місії російського патріарха Кирила У ці дні 19 років тому відбувся Харківський собор УПЦ, який зафіксував розкол у Православній церкві в Україні. На тому соборі не було митрополита Київського Філарета (Денисенка). За вказівкою з Москви його заочно змістили з Київської кафедри, поставивши натомість Володимира (Сабодана), котрий доти був у Росії митрополитом Ростовським і Новочеркаським. Тож уже двадцятий рік маємо Українські православні церкви з приставками УПЦ МП та КП. Тривалий час дві конфесії були рівними учасниками діалогу з державою. Однак після зміни Президента в 2010 році намітився очевидний крен у бік Московського патріархату, до якого належить Віктор Янукович. Київська патріархія зазнає помітних утисків, її храми то тут, то там силоміць забирають у підпорядкування МП. Ще один показовий момент: днями, під час візитів предстоятеля Української православної церкви Київського патріархату на Полтавщину й Сумщину, приїзд глави УПЦ КП до своєї багатотисячної пастви вперше проігнорувала міська та обласна влада. Під час архіпастирського візиту 82–річний Патріарх Київський і всієї Руси–України Філарет освячував культові споруди, відправляв служби Божі. Не менш важливою складовою візиту стали зустрічі Патріарха з громадськістю та журналістами. Його відповіді на деякі запитання можна сприймати як сенсаційні. Наводимо фрагменти діалогу, записані власкором «УМ» у Полтавській області. 　«Влада нас підтримує. Тільки таємно»— Ваша святосте, останнім часом знову заговорили про загострення стосунків Київського патріархату з владою. А якими вони є насправді? — Коли ми створювали Київський патріархат у 1992 році, ніхто не вірив, що ця церква існуватиме довго. У Москві мені говорили: «поіграются в нєзалєжность» — і прийде кінець. Але ми в «нєзалєжность» не граємося. Ми свою державу розбудовуємо, її духовні основи, без яких неможливе жодне дер*жавне утворення. Пророкували, що при новому, вже нинішньому, Президентові України Київський патріархат зникне. І почали працювати на його знищення. Але з того нічого не вийшло. Чому? Та тому, що на наш захист стали громадські організації, політичні партії демократичного і патріотичного спрямування. Хоч у світському житті вони й роз’єднані, справа захисту Української церкви об’єднала їх. А подолати ту силу, яку вони представляють, зовнішня сила вже не може. Тому відбулася й наша зустріч із Президентом. З точки зору нової влади вона була небажаною. Але сталося. Це свідчить про те, що Київський патріархат не знищенний ніякою владою. Однак, повинен вам сказати, і нинішня влада нас підтримує. Тільки таємно, щоб ми не афішували. А значить, вони з нами. Ми вдячні їм за це. Така підтримка означає, що не тільки Київський патріархат існуватиме — буде існувати й Українська держава. Київський патріархат як захист для... патріархату Московського— Одначе на місцях головними публічними опонентами очолюваної вами церкви залишаються священнослужителі УПЦ Московського патріархату, яких влада всіляко підтримує... — Час показує, що й у Московському патріархаті духовенство та єпископи поступово схиляються до необхідності існування в Україні незалежної церкви. Це відчула Москва. Як і те, що УПЦ Московського патріархату — проти імперської ідеології Росії. Тож у Москві вирішили: треба цю церкву позбавити самостійності та незалежності в управлінні, бо вони ведуть до відходу від Білокам’яної. Саме тому патріарх Кирил зараз так часто приїздить в Україну, щоб нагадати: він — глава цієї церкви, а не митрополит Володимир. Це викликає спротив у єпископату митрополита Володимира, всередині Московського патріархату точиться боротьба. Ця боротьба — на користь втілення ідеї створення в Україні єдиної помісної православної церкви. Рано чи пізно така церква постане. Ви не помітили, що УПЦ МП вже не ворогує з нами так, як 5—10 років тому? Чому не ворогує? Та тому, що насправді Київський патріархат їм потрібен для існування... їхньої самостійної й незалежної в управлінні церкви. Без нас у них давно б уже відібрали таку самостійність і незалежність. А коли є ми, то є й захист для єпископів Московського патріархату в Україні: мовляв, одберете незалежність в управлінні — ми в Київський патріархат підемо. А для Москви це найстрашніше. Тому між Київським і Московським патріархатами зараз немає такої відкритої боротьби, як була раніше. Є окремі переходи з одного патріархату в інший, але глобального протистояння вже нема. То дуже добра ознака, яку влада також бачить. І коли влада хоче бути владою, вона повинна сприяти цьому процесу. Бо ж добрі взаємини між православними церквами і, зрештою, наше об’єднання зміцнюватимуть, насамперед, наше суспільство. А раз суспільство єднається, то й основи держави міцніють. Ще раз підкреслю: наша дорога пряма і правдива — Єдина Помісна Українська Православна Церква в незалежній Українській державі. Тут ми нічого не вигадуємо, а лише йдемо тією дорогою, якою йшли Греція, Болгарія, Румунія, Грузія, Сербія. Адже ми вже пережили період імперій, він закінчився. «Скрізь — одні «розкольники»— Якою є реакція світового православ’я на дії Московського патріархату? — Після опублікування секретних документів Вселенський патріарх дізнався, що на майбутньому Всеправославному соборі Москва хоче всерйоз поставити питання про те, що саме вона повинна бути першою, а не Константинополь, і що Вселенським патріархом повинен стати патріарх Московський. Попереднє обговорення таких намірів у засобах масової інформації, звісно, дратувало Вселенського патріарха, та коли він побачив згадані документи, вирішив діяти. Зокрема, було прийнято рішення зібрати керівників чотирьох східних патріархій із залученням архієпископа Кіпрського Хризостома (очолювана ним церква діє з часів апостолів, її автокефалію утверджено ще на третьому Вселенському соборі, тож вона прирівнюється до патріархату). Глави п’яти східних православних церков хочуть 1 вересня цього року зібратись у Стамбулі й обговорити питання першості. За ким вона — за патріархом Константинопольським чи Московським? Звичайно, вони затвердять: першим залишається Константинопольський патріарх. Із тим спільним рішенням п’ятьох можна буде йти на Вселенський собор, де цілком імовірними стануть такі слова до Москви: «Свого часу східні патріархи дали вам патріаршество і, відповідно, п’яте місце серед православних церков. І якщо ви сьогодні не хочете підкоритися рішенню східних патріархів, то ви — незаконні. Ми дали вам п’яте місце, а можемо дати сьоме–восьме, бо на п’яте місце претендує кіпрська церква, а на шосте — грузинська» . До чого може призвести таке рішення східних патріархів? Можливо, навіть до того, що православ’я розділиться на частини. Москва буде розкольницею по відношенню до Константинополя й інших східних патріархій, а ті, у свою чергу, — розколь*никами по відношенню до Москви. І ми ж, Київський патріархат, — нібито «розколь*ники». Скрізь — одні «розкольники»! От до чого може довести закулісна боротьба за першість. На жаль, у другому тисячолітті церква почала займатися не тим, чим треба, — боротьбою за владу, за першість, за території. Хоча в Євангелії Христос категорично відкинув схожі наміри апостолів визначати між собою «першого та більшого», власне, наслідувати князів і царів зі світської влади. Церква завжди повинна виконувати свою місію — приводити людей до вічного життя. Про те ж, наскільки серйозними є нинішні «розкольницькі» тенденції, свідчить хоча б той факт, що в Москві вже збирали представників усіх ЗМІ, які займаються релігійною тематикою, й «об’єднували» їх під егідою відділу зовнішніх зв’язків патріархії. Отже, там уже готуються до негативних для Москви рішень східних патріархів. Не виключено, що, побувавши у згаданих іпостасях «розкольників», невдовзі доведеться шукати єдності разом — і Константинополю, і Москві, й Києву. «Стосунки з УГКЦ не погіршуватимуться, а поглиблюватимуться» — Чи зустрічалися ви з новим главою Української греко–католицької церкви Святославом? І чи зміняться після його обрання предстоятелем УГКЦ стосунки між очолюваними вами церквами? — Так, я зустрічався з главою цієї церкви владикою Святославом (Шевчуком) буквально днями. Говорили, звісно, і про майбутні стосунки між нашими церквами. Прийшли до спільної думки: й надалі повинні співпрацювати. Не говорити про об’єднання в одну церкву, яке не на часі, а думати про те, що можемо зробити разом на користь українського християнства й Української держави. Однодумцями залишаємось і в питаннях утвердження суспільної моралі. Бо ж бачимо, як зараз у європейській цивілізації, християнстві падає «планка» моралі, духовності. Дійшли навіть до того, що подекуди сама церква благословляє одностатеві шлюби, тобто гріх, за який Господь знищив Содом і Гомору. Звідусіль наступають наркоманія, пияцтво, корупція, руйнація сім`ї зі скороченням народжуваності. З цими суспільними вадами маємо боротися спільно. Стосунки ж між нашими церквами, вважаю, не погіршуватимуться, а поглиблюватимуться. Тим більше що нинішній глава УГКЦ був секретарем кардинала Любомира Гузара, тож, певно, йтиме його дорогою. ДОВІДКА «УМ»За даними Патріарха Філарета, УПЦ Київського патріархату на сьогодні має більше 4,5 тис. парафій, 30 єпархій (із них п’ять — за межами України), 40 архієреїв, чотири вищі навчальні заклади, дві духовні семінарії, близько 3,5 тис. священиків. Згідно з соціологічними опитуваннями, прихильниками УПЦ КП вважають себе 14,5 млн. віруючих. При цьому прихильність до УПЦ Московського патріархату, яка має удвічі більше парафій, виявляють 9,5 млн. віруючих. У 2010 році порівняно з 2009–м кількість парафій УПЦ КП зросла на півтисячі.

Олександр Палій,історик, політолог

ЯКЕ ВІДНОШЕННЯ МОСКОВСЬКА ПАТРІАРХІЯ МАЄ ДО ДЕСЯТИННОЇ ЦЕРКВИ?Яке відношення Московський патріархат може мати до церкви, збудованої за півтора століття до першої згадки селища Москва, за 300 років до зародження Московського князівства і за 600 років до утворення Московського патріархату? Десятинна церква була колосальним храмом для всієї Східної Європи, адже тоді церкви, якщо вони будувалися, були розміром з кімнату. У цій церкві було поховано великого київського князя Володимира Великого з його дружиною візантійською принцесою Анною. Там же зберігалися мощі княгині Ольги, перенесені туди Володимиром. У церкві покоїлися мощі святого Климента Римського, відомого тим, що наприкінці I століття нашої ери його заслали в Херсонес, де його замучили язичники за християнську віру. Перед церквою також стояли дві велетенські мідні статуї коней, вивезені Володимиром із захопленого київським військом Херсонеса. Під час монголо-татарської навали в 1240 році Десятинна церква була останнім укріпленням киян, якими керував воєвода Данила Галицького Дмитро. Як пише Плано Карпіні – посол Папи Римського – до монгольського хана, у 1245 році кияни вважали своїми князями Данила Галицького та його брата волинського князя Василька, а мешканці територій від Волині до Києва виказували шану послам цих князів. Ідеологія євразійства, взята на озброєння нинішній Кремлем, прямо стверджує, що Росія є спадкоємцем Монгольської імперії. А якщо згадати, що упродовж свого Середньовіччя Москва була васалом держав, котрі вийшли з Монгольської імперії, то яка вимальовується картина? У цьому світлі намір віддати саме Московському патріархатові місце Десятинної церкви є особливо блюзнірським. На прикладі Печерської та Почаївської лавр, а тепер і Десятинної церкви, проглядається мета прозелітизму залежного від Кремля Московського патріархату в Україні – "застовпити" собою місце найбільших святинь українців, щоб використати їх у політичних інтересах Москви. Або, на крайній випадок, ці святині дискредитувати, щоб вони не стали джерелом української солідарності. Нам хочуть імперськими муляжами перекрити шлях до духовності, використати духовні скарби народу України йому ж на шкоду. На жаль, окремі церкви в Україні ризикують перетворитися на цілковитий політичний муляж. Як стверджував депутат Святослав Олійник, біля Десятинної церкви один зі священників у відповідь на зауваження депутат українською мовою сказав йому: «Ты тут не шокай человеку с бородой». Ось як усе просто: іноземець відростив бороду – і вже можна забирати в українського народу його духовні цінності. Я знаю ситуацію, коли в Білоцерківському районі в село прислали священика УПЦ МП, щойно відставленого військового моряка з Росії, усієї релігійної освіти у якого – тримісячні курси. Слід відзначити, що Десятинну церкву імперія вже "відновлювала" у 1828 – 1842 роках в імперському московському стилі, що не мав нічого спільного з первісною будовою. Парадокс: елементи шатрової монголо-татарської архітектури, засвоєної Московією, були змуровані на руїнах Десятинної церкви, зруйнованої монголо-татарами. Примітно, що Київський патріархат ще у 2004 році заявив про свій намір отримати право на відродження Десятинної церкви. Тому рішення провокує вкрай серйозний міжконфесійний конфлікт у серці столиці. Рішення "української" влади надати перевагу одній конфесії не лише цілковито безглузде. Це ще є відвертою дискримінацією за релігійною ознакою. Адже за всіма наявними соціологічними опитуваннями, кількість віруючих Київського патріархату в Україні більша за кількість віруючих Московського. Що ж стосується наявних опитувань щодо столиці України, то ситуація ще більш разюча. За даними соціологічного опитування, проведеного в Києві “Українським демократичним колом” у 2011 році, половина киян (49,8%) є прихильниками Української православної церкви Київського патріархату, послідовниками ж Української православної церкви Московського патріархату назвали себе 16% киян, Української автокефальної православної церкви – 5,1%. Навіть за даними російської компанії ФОМ-Україна, кількість віруючих Київського патріархату в Києві майже в три рази перевищує кількість прихожан Московського патріархату. Ситуація така, що Московському патріархатові доводиться домальовувати своїх прихожан фотошопом, як це нещодавно сталося в Харкові. Хоча, як писали ЗМІ, золоті годинники у ієрархів справжні. І ще питання: чи може добрий пастир кликати свою паству туди, де її знищували мільйонами? Московський патріархат завдяки своїй антиукраїнській політизації вже пройшов унікальний шлях – перетворився на релігійну меншість в умовах кількісного переважання храмів. Церква Христова – це люди, а не стіни. По суті, заради цьогохвилинних імперських вигод відбувається руйнування речей, які мають колосальне духовне значення для зв’язків між народами. Щойно політики замацали до непристойності Свято Перемоги, святе для більшості українців. Тепер ось Десятинна церква... Схоже, ініціатори цих речей навіть не усвідомлюють, які можуть бути колосальні наслідки їхніх діянь у довгостроковій перспективі. Звичайно, таке використання православ’я надзвичайно шкодить і церкві, і вірі в Україні. Сподіваюся, що якась частина ієрархів УПЦ МП все ж розуміє свою міру відповідальності.

Проти осквернення церкви 21.04.11Троє священнослужителів Російської православної церкви із Іжевська записали відеозвернення до голови РПЦ Кіріла, де висловили занепокоєння гріховною поведінкою батюшок, яка руйнує основи Церкви, позбавляє її благочестя та християнської моралі.Священичий сан, нагадують вони, зобов'язує до скромності в побуті. Тож не гоже батюшкам виступати перед публікою в ролі боксерів, каратистів, керівників рок-клубів чи рокерів. Тим більше їм не випадає оскверняти Церкву, на недозволеній швидкості роз'їжджаючи з оголеними дівицями на мотоциклах. Непокоїть авторів звернення і захланність деяких ієрархів, жадоба збагачення, загравання із владою, пристрасть до розкішного життя. Такі "мирські" притаманності є пороком і неподобством для рядового християнина і тяжким гріхом – для представників духовного сану, бо поганий приклад вони подають для пастви, а вірних Церкви спонукають страждати від сорому за неї.Вище керівництво РПЦ розцінило звернення благочесних отців як бунт і свавілля та зажадало від них каяття і покори. На що ті відповіли: "Послушаніє нє должно бить тупостью". Мовляв, не можуть мовчати, коли митрополит мчить в автомобілі містом у супроводі "мигалок", неначе "мирський" міністр. А публічні "лобизанія" з владою, "неєвангельське" ставлення до земних благ зайвий раз підтверджують потребу викорінювати гріх, який є в Церкві, наголошують непокірні священнослужителі. Один із них, протоієрей, розповів кореспонденту "Центрального телебачення" про те, як він став мимовільним свідком розмови Кіріла з Юрієм Лужковим, яка й "повергла" його душу в глибоке сум'яття, а розум – у тяжкі роздуми про долю РПЦ, бо свідчила про "неєвангельське" ставлення верховного владики до розкоші.Втім, це не відкриття. Хто ж бо не бачив, як Кіріл, наче франт, хизується перед телекамерами (і паствою!) годинником з діамантами, який за ціною "тягне" не на один десяток тисяч доларів, не кажучи про його демонстративну пихатість і цинічну зверхність, що не мають нічого спільного ні зі скромністю, ні з благочестям. А диктатор, як відомо, до тверезого розуму глухий. Тож бунтівних батюшок "за дєрзость" оголосили розкольниками, позбавили парафій, одне слово, виповіли їм "анафему", щоправда, від Церкви поки що не відлучили.Тим часом Кіріл Гундяєв таки знову їде в Україну. З'ясувалося – не на Великдень, як заповідалося раніше, а десь за тиждень – другий по святі. Захланний батюшка вже давно зазіхає на українську святиню – Софію Київську. Саме тепер, напередодні його приїзду в Україну, президент В. Янукович своїм указом від 8 квітня перепідпорядкував управління майном Національного заповідника "Софія Київська" Міністерству культури, забравши його від Державного комітету у справах містобудування та архітектури. До цього перепідпорядкування було чимало застережень з боку національної еліти України.За інформацією з надійних джерел, наступним кроком влади може бути реорганізація Національного заповідника і створення спільного – для Софії Київської та Києво-Печерської лаври. Після чого батюшки УПЦ Московського патріархату захоплять храми Святої Софії, не чекаючи особливих на те санкцій влади, хоча і за ними, санкціями, затримки не буде. Судячи з того, які шабаші влаштовують "московські" монахи на території Києво-Печерської лаври, відбудеться осквернення ще однієї української святині – Софії Київської, спотворення чи й руйнування пам'ятки архітектури доби стародавньої Української держави – Київської Русі. Адже УПЦ МП працює в дусі завдань російської експансіоністської політики щодо України і трактує всі наші національні ознаки як "єресь", яку не гріх і знищити. Що було і не раз.Гадаю, українці не віддадуть Святу Софію на поталу МП, але для цього вже сьогодні в нас має бути чіткий план дій щодо захисту святині. Нині це і є той момент, коли зволікання – смерті подібне.Марія БАЗЕЛЮК[SIZE=1]---------- Додано о 11:12 ---------- Попереднє повідомлення було написане в 10:35 ----------[/SIZE]«Місіонер»Юлій ХвещукМосковський патріарх Кіріл знову відвідав Україну. Спостерігаючи, як він регулярно переймається проблемами української пастви, закрадається сумнів: а чи ж виконала РПЦ свою місію в Росії? Навіщо їхати в Україну, де населення значно релігійніше, ніж у Росії? Справа тут не в релігійності чи місіонерстві. Кіріл спить і бачить Україну часточкою свого „Русского міра” (осучаснена доктрина „Москва - Третій Рим”, один з центрів глобалізації, до якого горнуться православні народи). Здавалося б, не надто значна подія на фоні все більшого калькування Януковичем кремлівських порядків. Але тут є одне маленьке „але”. Путін з Мєдвєдєвим навипередки змагаються у тому, як би міцніше припнути Україну до Москви. Янукович ставиться до цього достатньо лояльно, коли б не питання економіки. Тут інтереси відрізняються докорінно, економічні протиріччя олігархів гальмують досягнення цілковитого розчинення українців у братніх чекістських обіймах. Натомість це добре розуміє Кіріл. І у питанні духовно-культурного домінування в Україні він може досягнути значно більших успіхів, скориставшись менталітетом теперішнього президента. Адже Януковичу і компанії „російськість” – „ето радноє”, і якоюсь церквою-мовою-культурою легше поступитися, ніж мільйоном-другим. Тому в, на першій погляд, „русскомірській” маячні, може виявитися значно більше загроз, аніж видається на перший погляд. Виношуючи далекосяжні геополітично-месіанські плани, Кіріл не забуває і про справи сьогодення. Зокрема, про ненависну ідею єдиної української помісної православної церкви. Отож, щоб не допустити подальшого зближення УПЦ-КП та УАПЦ, він робить „царську” пропозицію - статус для УАПЦ, який має зарубіжна Російська православна церква (збереження автокефалії, власного устрою, церков, матеріальних засобів), в обмін на єдине - бути присутніми на соборах владики Володимира Сабодана (глави УПЦ МП). Найкраще йде те поглинання, яке починається непомітно, з малого... Порадитися зі своїми ієрархами Кірілу потрібно було, мабуть, і після того, як УГКЦ очолив блаженніший Святослав (Шевчук). Вміло маневруючи у „православному світі”, Кіріл бачить зайву перешкоду в існуванні „уніатів”, очолених молодим та енергійним предстоятелем. Які вказівки він привіз з Москви – невідомо, але те, що вони не на користь українців і УГКЦ – очевидно. Промовляючи в Києво-Печерській лаврі, Кіріл не оминув болючу для кожного українця тему Чорнобильської катастрофи. З притаманним московським богословам цинізмом, він ствердив, що в аварії „був присутній перст божий, бо ліквідація цієї катастрофи стала великим моральним подвигом для тисяч людей”. Причиною ж самої аварії стали людські гріхи. „Господь міг і зупинити руку оператора, який, керуючи реактором, зробив страшну помилку. Господь допустив. І багато людей своєю смертю, може бути, внесли свій внесок у спокутування гріхів”. Без коментарів. Втім, патріарх Кіріл переймається проблемами своєї пастви і в самій Росії. Нещодавно до нього звернулася ініціативна група академіків Російської академії сільськогосподарських наук на чолі з директором Всеросійського державного Центру якості та стандартизації лікарських засобів для тварин і кормів академіком Олександром Паніним. Вчені мужі, піднявши аграрну науку Росії на небачені висоти, там, на висоті, помітили... відсутність власного святкового дня. Патріарх Кирило у своєму указі милосердно ухвалив: „День пам'яті святих мучеників Флора і Лавра (31 серпня, або 18 серпня за старим стилем) благословляється вважати церковним святом ветеринарів на канонічній території РПЦ”. Отож, у ветеринарів з РПЦ тепер, окрім покровителя (ним вважається святий Елегій), з’явилося і свято. Всевидюче патріарше око встигає помітити кожну проблему, а спритна гундяєвська рука поспішає вирішити її, згідно отриманих директив Кремля.

22.04.2011р.Б. / Російська церква пояснила, навіщо Кірілу дорогий годинник і автопаркПротоієрей Всєволод Чаплін розповів, чому священнослужителі мають право носити дорогі речі на прикладі так званого патріарха Кіріла, у якого дорогий автопарк та годинник марки Breguet (36 тисяч євро).Отець Всєволод переконаний, що все це напускне багатство необхідне, щоб "відображати суспільний престиж Церкви". Він також зазначив, що "так звана розкіш" в Церкві створюється за рахунок пожертвувань, що є цілком природним."Люди хочуть, щоб церковні урочистості були найкрасивішими і дуже урочистими", - заявив отець Всєволод, відповідаючи на питання слухачів молодіжного лекторію в Москві."Коли люди жертвують щось на храм, на те, щоб духовенство виглядало гідно в тому числі і перед лицем усіх сильних світу цього, які міряють ставлення до людини грошима, це природне прагнення людини показати, що найголовніше - не раціональне витрачання коштів на ті чи інші минущі потреби, які ніколи не будуть повністю заповнені, а посвячення своїх коштів, своїх праць на те, що належить Богу, на ті символи, які нагадують нам, що головне - це не політика, не економіка, не обивательські потреби людини, не її матеріальні інтереси, а присутність Бога, Його таємниці й духовна вертикаль у навколишньому світі... "Тих же, хто дорікає духовенству в розкоші, протоієрей Чаплін назвав недоброзичливцями і порівняв з Іудою. Адже це він говорив, що не треба витрачати дорогоцінне миро на помазання Тіла Ісуса Христа, а потрібно продати це миро і роздати гроші бідним.(Ага,а Кіріл мабутьХристос?То і жив би бідно,як Христос.Ред.)Відповідаючи на питання про те, що "Святійший патріарх нібито носить дуже дорогий годинник, нібито у нього дорогий автопарк, резиденція", священик зазначив: "Коли робляться певні подарунки, це природно: люди хочуть, щоб їхні ієрархи виглядали не гірше, ніж представники світської влади, щоб храми виглядали не гірше, ніж резиденції світських правителів...".Нагадаємо, автопарк патріарха Кіріла включає в себе кілька Cadillac Escalade, Toyota Land Cruiser, Mercedes S-класу, включаючи броньовану модифікацію. А шахтарі Донбасу, яким так званий патріарх розповідав про кризу, користолюбців, духовні цінності і згубний лібералізм, завважили на його руці дорогий годинник марки Breguet (36 тисяч євро).[SIZE=1]---------- Додано о 12:01 ---------- Попереднє повідомлення було написане в 11:23 ----------[/SIZE]22.04.2011р.Б. / Зажерливість московських шаманів. УПЦ МП вже націлилася приватизовувати храми?Предстоятель Української православної церкви (Московського патріархату) Блаженнійший митрополит Київський і всієї України ВОЛОДИМИР під час доповіді на зустрічі Президента України з главами християнських конфесій попросив Віктора ЯНУКОВИЧА надати УПЦ МП статус юридичної особи. Про це повідомляє ZN.UA.За словами митрополита ВОЛОДИМИРА, «Українська православна церква вже багато років просить надати їй право юридичної особи. Це б сприяло розвитку церковної інфраструктури, її організаційної єдності і надало б можливість, у тому числі, для кращої координації соціального, благодійного і просвітницького служіння Церкві. При цьому ми просимо статус юридичної особи для себе, для Української православної церкви, і залишаємо за іншими релігійними організаціями право такого права не набувати, якщо це суперечить їхнім внутрішнім настановам або традиціям»Сьогодні статусом юридичних осіб користуються окремі церковні громади, які, як правило, орендують приміщення храмів у державних органів.У коментарі ZN.UA керівник релігійно-інформаційної служби України Тарас АНТОШЕВСЬКИЙ висловив думку, що такий статус дозволить Церквам приватизувати храми. У цьому випадку, за його словами, навіть при зміні конфесійної приналежності громади, сама будівля храму залишиться у власника.«Зараз, правда, виникла інша цікава тенденція. В очікуванні права на юридичний статус церква почала тиснути на громади, щоб ті передавали права на храми єпархіальним управлінням (які також мають статус юридичних осіб). Це б також не дозволило громаді перейти в іншу конфесію зі своїм храмом. Це викликало локальні протести. Зокрема, призвело до переходу деяких приходів у Одеській області з УПЦ Московського патріархату в УПЦ Київського патріархату», - розповів Т.АНТОШЕВСЬКИЙ.

Сабаданіти-ґундяївці бояться Європи, акі тараканы свєта Божія...

14.04.2011р.Б. / П'ята колона просить Януковича для УПЦ МП статус «домінуючої» церкви в Україні"Громадськість" Української православної церкви Московського патріархату закликає пРезидента Віктора ЯНУКОВИЧА надати УПЦ "статус домінуючої" церкви в Україні і не вести нашу державу в Європу.Як повідомляє сайт «Релігійно-інформаційна служба України», 10 квітня в Києві відбулися збори "громадськості" Української православної церкви (Московський Патріархат), в якому взяв участь "православний актив" зі столичного регіону, Чернігова, Вінниці, Одеси, Миколаєва, Рівного, інших регіонів України. Присутні прийняли резолюцію, а також висловили рішуче нерозуміння дій президента України Віктора ЯНУКОВИЧА, який отримав благословення від "предстоятеля" Російської православної церкви патріарха Кіріла, але «замість зміцнення «Русского міра» веде Україну в «чужу і ворожу» Європу.За повідомленням «Релігії в Україні», учасники зборів прийняли звернення до президента В.ЯНУКОВИЧА, "якого православна громадськість активно підтримувала на президентських виборах, із закликом припинити інтегрувати Україну в чужу і ворожу західну цивілізаційно-державну структуру – Євросоюз". "Віруючі" закликали пРезидента, прем`єр-міністра, Верховну зРаду "надати канонічній Православній церкві в Україні статус домінуючої. Як сказано у повідомленні: Церква з більш як 1000-річною історією, яка сформувала генотип нашого народу, до якої і сьогодні відносить себе його переважна більшість, не повинна мати такі ж права і статус, як всі інші конфесії, особливо новоспечені секти".На зборах також було прийнято рішення звернутися до влади з вимогою надати російській мові статус другої державної.

- Що Ви маєте на увазі під розколом?- Якщо б, наприклад, Константинопольський патріарх визнав автокефалію Української церкви, то Російська церква могла б припинити молитовне єднання з Константинопольським патріархом, якого підтримують грецькі церкви, а за РПЦ стоять – Польська, церква Чехії та Словаччини, Сербська. Тому в результаті православ’я розділилося б. - У 2008 році, коли Вселенський патріарх Варфоломій відвідував Київ, залишався один крок до визнання автономії Української церкви під юрисдикцією Константинопольського патріархату. Що цьому стало на заваді? - Тоді Константинопольський патріарх фактично «пожертвував» Україною. Напередодні святкування 1020-річчя хрещення Русі ми зустрічалися з патріархом Варфоломієм і говорили про можливість визнання Української церкви. Але 28 липня 2008 року у Києві відбулася зустріч патріархів Варфоломія та Олексія, на якій вони домовилися про візит Московського патріарха до Стамбулу. Ми сиділи в президентській резиденції в різних кабінетах, але навіть не привіталися. Патріарху Варфоломію було важливіше, щоб зберігся його статус першоієрарха. Бо у Стамбулі обговорювалося питання про підготовку до Всеправославного собору, який зібрати без РПЦ неможливо. На цьому соборі заплановано обговорити важливе як для Константинополя, так і для Москви питання про утворення автокефальних церков. Саме тому їхні інтереси тоді зійшлися. Бо у Константинопольського патріархату є проблеми з Американською церквою, яка хоче незалежності, а у Московського – з Українською.- Наскільки реально зібрати цей собор?- Я думаю, що він не буде скликаний. Це показала четверта всеправославна нарада, яка відбулася минулого року. Там з деяких питань були серйозні розбіжності. Зокрема, у питанні диптиху (перелік по честі імен предстоятелів автокефальних церков – авт.). Зі своїми претензіям виступили Кіпрська та Грузинська церкви, які б хотіли б зайняти вищу позицію… Інше болюче питання – ставлення до екуменізму, яке, якщо виникне на соборі, то призведе до розколу. - А чи можливе скликання християнського Вселенського собору?- Ні. В нинішніх умовах нереальне об’єднання всього християнства в одну церкву. На заваді стоїть насамперед папство. Тобто Римо-католицька церква ніколи від нього не відмовиться, а православний світ ніколи його не прийме. Я вже не кажу про розбіжності у віровченні з протестантськими церквами… Але реально говорити про об’єднання всіх християн у захисті християнської моралі, яка зараз катастрофічно падає. Тут розбіжностей між православними, католиками та протестантами немає.- Чи можливим об’єднання в єдину церкву українських православних та греко-католиків?- В принципі, можливе. Греко-католицька церква виникла через те, що Україна знаходилася під католицькою Польщею. Частина тодішнього єпископату, щоб мати рівні права з римськими єпископами, пожертвували православ’ям і підпорядкувалися Риму. Та коли Україна стала державою, головна причина, через яку греко-католики трималися Риму, відпала. Правда, за ці роки православні стали багато в чому католиками, але ми рідні по крові. За яких умов можливе таке об’єднання? Тільки тоді, коли вся українська церква стане автокефальною, об’єднається в одну Помісну православну церкву і буде визнана іншими православними церквами, - тоді, можливо, УГКЦ погодиться на об’єднання, як це було до Берестейської унії 1596 року. - Настільки Київ може протиставити ідеї «Русского мира» і «третього Риму» свій духовний статус «другого Єрусалиму»?- Така ідея києвоцентризму існує. Але я не бачу реальних підстав для її втілення. Для того, щоб стати дійсно центром, треба не тільки церкві бути міцною, а й державі. Тим паче, хіба Москва погодиться підпорядкуватися Києву?- Відцентрові процеси від Москви демонструє і частина єпископату УПЦ Московського патріархату. Вони також відчувають загрозу втрати своєї самостійності та незалежності? - Ще на архієрейському соборі РПЦ у 1992 році мені прямо заявили, що коли я не відмовлюся від київської кафедри, то вони відберуть самостійність і незалежність УПЦ. І сьогодні митрополит Володимир відчуває таку ж загрозу. Це відчуває весь єпископат. Патріарх Кирило і зачастив з візитами в Україну, щоб звикали, що він є главою УПЦ МП, а не митрополит Володимир. Зараз триває боротьба між Москвою та Києвом у межах Московського патріархату за розширені права Київської митрополії, яких Москва хоче позбавити.І в самій УПЦ МП існують два табори: один виступає за надання автокефалії (таких більшість), а інший – менший, але агресивніший, - за повне єднання з Москвою. Тому у цій боротьбі митрополиту Володимиру без існування Київського патріархату не втриматися, ми потрібні йому як сила, яка його захищає фактом свого існування. І Москва побоюється відверто забрати самостійність в управлінні, бо тоді незгідні в УПЦ МП можуть піти на єднання з УПЦ КП. Тому стосунки між нашими церквами – Київським патріархатом та Київською митрополією кращі, ніж були, наприклад, 10 років тому. І я бачу, що активності в сенсі нападу на Київський патріархат немає. Якщо йде напад, то не з боку церкви, а з боку представників влади – бо в УПЦ МП розуміють, що майбутнє може поставити їх на наше місце. - Чи відбувся відтік парафіян з Київського патріархату з приходом Віктора Януковича, як це сталося у парламенті з так званими «тушками», які поперебігали у фракцію Партії регіонів, щойно змінилася влада?- Навпаки. Київський патріархат зростає у такі критичні моменти. У 1995 році, коли відбулося побоїще на Софійському майдані, наша церква стала бурхливо зростати. І зараз, коли ми стали говорити про утиски, до нас всі горнуться, у тому числі політичні партії, громадські організації. Віруючі стали більше ходити до церкви.- Які у Вас стосунки з Юлією Тимошенко?- Вона до Київського патріархату давно ставиться позитивно. Що стосується нас, то ми позитивно ставимося до всіх політиків та партій, які стоять на державницьких позиціях. Навіть у Партії регіонів не всі політики проти української держави. Там є багато прихильників і парафіян Київського патріархату, які нам допомагають. Єдина партія, з якою ми не співпрацюємо, це комуністична. - Якщо Україна опиниться на порозі народної революції, Київський патріархат підтримає виступ людей проти влади?- Якщо це буде потрібно для збереження державності, то так. Бо незалежна православна церква може існувати лише в незалежній державі.- Як Ви ставитеся до того, що на останніх виборах певна кількість священників УПЦ КП стала депутатами місцевих рад?- Наша принципова позиція така: ні єпископат, ні духовенство не повинні втручатися у державні справи. Але оскільки зараз йде боротьба, то ми потребуємо підтримки і в будівництві храмів, і у виділені земельних ділянок під церкви. Тому краще, коли наші представники, священики будуть у місцевих органах влади.- У кількох ЗМІ з’являлася інформація про те, що патріарх Філарет нібито зберігає на американських рахунках мільйони…- Я чув такі висловлювання, що Філарет – найбагатша людина в Європі. Ще у 90-ті роки писали про те, що я пішов в автокефалію, захопивши з собою мільярди рублів. Все це, звичайно, вигадка, бо в радянський час церква не могла мати жодних рахунків. Навпаки, у церкви відбирали все і віддавали у Фонд миру. - Як Ви ставитеся до того, що деякі віруючі відмовляються від індивідуальних ідентифікаційних номерів (зокрема, навіть глава Нацбанку Сергій Арбузов), аргументуючи це тим, що ІІН – це «знак диявола»?- Це марновірство. І нагнітання в середовищі віруючих очікування другого пришестя. В історії було багато випадків, коли Антихристами вважали Леніна, різних римських пап… Тому нагнітання психозу і призводить до заборони цих кодів. Антихристу підпорядковуються не ті, хто має якісь коди і номери, а ті, хто втратив віру в Ісуса Христа як Спасителя світу.Розмовляв Ярослав КОЦЮБА

Інтерв’ю Святійшого Владики Філарета виданню «Коментарії». - Ваша Святосте, як за останній рік змінилися стосунки між церквою та державою?- Коли Віктор Янукович вступив на посаду президента, він заявив, що буде рівно ставитися до всіх конфесій. Хоча ми знали, що він є парафіянином Московського патріархату.Але якщо попередні президенти Леонід Кучма і Віктор Ющенко, для того, щоб підкреслити своє рівне ставлення до інших конфесій, відвідували на Пасху і Різдво різні храми (хоча, наприклад, Ющенко належить до Київського патріархату), то позиція Віктора Януковича далі декларацій не пішла. Звичайно, як людина він може сповідувати ту віру, яку хоче, або ж не сповідувати жодної. Але коли глава держави відсутній на урочистих богослужіннях, то це сприймається як неповага. Я не думаю, що існує офіційна позиція, як ставитися до тих чи інших конфесій. Наприклад, ми зверталися до прем’єр-міністра щодо внесення поправок до нового законопроекту про свободу совісті, і наші пропозиції були почуті. Разом з тим є упереджене ставлення до Київського патріархату з боку місцевої влади – обласних та районних адміністрацій. У нас існують проблеми насамперед в Донецькій, Київській і Вінницькій областях. Але таке негативне ставлення не набрало сили, тому що на наш захист піднялися демократичні сили, громадські і політичні організації. Навіть за кордоном – у США та Європі – почали писати про утиски. Я думаю, що це все вплинуло на владу, і вона не хоче далі загострювати ситуацію. - Чому саме за Януковича почалися утиски Київського патріархату?- Я думаю, що причина не стільки у президенті, скільки в намаганні Москви підпорядкувати Україну своєму впливу. І робить це вона, зокрема, через Російську православну церкву. Якщо Московський патріарх Олексій II був в Україні за своє 18-річне патріаршество тричі, то патріарх Кирило – тричі лише за один рік! І не просто побував як духовний пастир, а приїхав з суто політичною ідеєю «Русского мира», під якою ховається прагнення підпорядкувати Україну, Білорусь, і чомусь у цей «мир» потрапила ще і Молдова. Те, що це політична ідея, зрозуміли і політки. Навіть українське МЗС негативно зреагувало на цю концепцію.- Нещодавно в одному з інтерв’ю відомий російський священик Гліб Якунін заявив, що в Росії формується політичний тріумвірат Путіна, Медведєва і патріарха Кирила. На вашу думку, наскільки патріарх Кирило сьогодні є впливовою особою в російській політиці? Чи президент та прем’єр просто використовують його у власних інтересах? - Те, що патріарх Кирило є впливовою особою, не треба заперечувати. Але він повертає церкву до того стану, в якому вона перебувала до Жовтневої революції, коли була одним із департаментів імперії. На це вже звертають увагу архієреї та чернецтво в самій Росії. Бо таке зрощення негативно впливає на духовне життя самої церкви: не відбувається духовного відродження, а церква підсилюється адміністративним шляхом. Патріарх Кирило вірить у всесильність влади. Недаремно навіть приклади наводяться, як схоже діяв у питаннях церкви Сталін. - У 1976 році Ви були одним із архієреїв, які висвячували архімандрита Кирила Гундяєва в єпископський сан. Це правда, що Ви були проти його хіротонії? - Це неправда. Бо я знав Кирила Гундяєва як здібного архімандрита, людину безперечно талановиту. Він був ректором Ленінградських духовних академії та семінарії. Тому я не міг виступати проти його хіротонії, бо не сумнівався тоді, що це буде один із найкращих єпископів. Але я також знав, що він симпатизує католицькій церкві. І на цю тему я мав з Кирилом дискусії. Я не вважав, що це шлях для православної церкви. Ми не повинні брати за зразок РКЦ. Вона дійсно церква велика, але духовно слабкіша… Однак від своїх поглядів патріарх Кирило не відмовився і по сьогодні.- Якщо у своїх поглядах патріарх Кирило є ліберальним прозахідним архієреєм, то чому він водночас виступає проти самостійності української церкви?- Оскільки церква прислуговує державі, а Росія хоче впливати на світову політику і, зокрема, на політику Європи, РПЦ треба набути підтримки з боку такої потужної церкви, як Римо-католицька. З іншого боку, РКЦ також зацікавлена у нормальних стосунках з РПЦ як з найбільшою православною церквою. А щоб підтримувати такий статус, російській церкві потрібно себе підсилювати. За рахунок чого? За рахунок української церкви. Бо уявіть собі: якби українські церкви об’єдналася в одну, то вона була б майже рівною російській. І вплив РПЦ на світове православ’я значно б зменшився. Саме тому російська церква так міцно тримається за Україну. Вона готова навіть піти на розкол православ’я, аби лише не відпускати українську церкву.

До речі, про характерників. За часів московської окупації заборонялося навіть вживання цього страшного для окупантів терміна. Так, у виданому вже в 1987 році "Українському радянському енциклопедичному словнику" слово "характерник" відсутнє. Натомість є такі потрібні та важливі для українського народу слова, як "харакірі" - спосіб традиційного самогубства японських самураїв, чи "хариджити" - назва однієї з ісламських сект. У поемі "Хустина" Тарас Шевченко згадуючи компанійського полковника, лаконічно описує його - "характерник з Січі". І знову в жодному з видань творів Т. Шевченка слово характерник не коментується, не пояснюється. І такий "науковий" підхід був неодиничний. Якщо ж це слово і згадувалося, то майже завжди в негативному значенні, як чаклун, ворожбит, людина, яка пов'язана з темними силами. А в старовинних історичних джерелах під характерниками розуміли, насамперед, воїнів, наділених надзвичайними можливостями.[SIZE=1]---------- Додано о 13:01 ---------- Попереднє повідомлення було написане в 12:59 ----------[/SIZE]

Предлагаютему переименовать в "Историю вероучений", потому что к расколу церкви это уже имеет мало отношения.

ці всі фактори і є першопричиною розколу...

Предлагаю тему переименовать в "Историю вероучений", потому что к расколу церкви это уже имеет мало отношения.

Косак - захисник Роду Слово „косак” (козак, кошак) походить від слова Кош (Кіш). Кош - це той уділ, який Мати Макоша (планета Земля) надала для життя кожному роду. Таким чином, косак (кошак)- це захисник і ладувальник Коша - своєї родової землі. Мужем Макоші є Перун, тому вони разом наділили своїх дітей і учнів божеськими прикметами. Головною ознакою косака є кес (меч), тому найкращий косак стає у роді кесарем (комонезем, князем), володарем меча Перуна. Означуючи свій чин, комонезь носить косу - знак єдності з Батьком Перуном.Вітчизною косаків є Русь-Україна, саме звідси вони поширили свої полки на Дон, Кубань, Дунай, Терек, Яїк і далі на Схід. Й дотепер в говірках усіх гілок козацтва ми пізнаємо праотчу мову Руську, ту, якою й дотепер мовлять у вкраїнських селах.Свій родовід косаки ведуть від Сокола-Рода - носителя духу Всевишнього Рода. Своє життя косаки бачили тільки в охороні і впорядкуванні життя Народу Русько-Українського. За великі заслуги перед родом по смерті вони потрапляють у Перунів Полк - священне воїнство Перуна, яке стоїть в охороні Прави.Після того, як князі-покручі зрадили Віру Предків, козацька дружина пішла на південний-схід до капищ Перуна і Хорса, що за Дніпровими порогами. Залишаючись вірними Звичаю, косаки виголили собі “коси” і присягнули, що будуть битися до загину, поки не відновлять Божий Покон на Русі. Коса на голові православного Русина - то знак, що він знаходиться у стані священної війни і готовий у будь-яку хвилину вмерти за свою землю і рід.Земля Руська, скроплена кров’ю тисяч поколінь Світлих Предків Русь-Україна, є найсвятішою землею у світі, жодних інших батьківщин косак не мав, не має та не матиме. Кожен косак, до якої б гілки він не належав, на якій землі б не жив, повинен хоч раз у житті відвідати священний острів Хортицю та вклонитись древнім могилам прабатьків. Бо споконвіку козаки були православними і приходили на Січ, аби з’єднатися з силою Предків та вірно стояти в обороні роду свого.Козак (косак) пізнає Віру через вічне самовдосконалення в ім’я возвеличення, примноження та духовного осяяння свого народу. Рідна Віра - шлях характерника, яким іде косак. На шляху його є побратими, та є вороги. Всі, хто йде шляхом Рідної Віри - побратими. В побратимах косак шукає те, що зближує рідняків та оминає те, що роз’єднує. Єдність Роду косак шанує понад усе. Приходять нові часи, змінюються ідеї, Морок прагне поглинути Руське плем’я та рід. Тому голос Богів кличе косаків зродити в собі Світлість і Святість.Руські Боги розривають сутінки Ночі Сварога. Рідні Боги відроджуються в Русинах, аби збудити Білу Расу від опійної дрімоти чужовір’я. Косак не шукає собі ворогів серед білих братів і роду Слав’янського. Він шукає побратимів, аби творити нову спільність у світі, засновану на глибинному Поконі Предків.Світло Ирію веде косака дорогою Рідної Віри, Сила Переконання гартує його дух та тіло. Козацька Свобода - жити по Праву у світі Яви. Козацька Воля - Рідні Боги, без них косак - невільник, а рід косацький - раб чужинського бога. Косацькі прадіди, косаки-характерники, зберегли Рідний Покон, аби ми сьогодні підняли гордий стяг Ясунів над ланами Руси-України.Косак не має жодних догм, відсутність таких - його єдина догма. Косак має тверді переконання. Переконання вивели косаків до усвідомлення необхідності щоденного самовдосконалення, відмови від будь-яких видів отрути, які руйнують Храм Тіла. Немає межі досконалости, немає кінця навчанню. Хто не навчається, той занепадає. Хто не використовує надбані знання для звеличення роду, той є облудним пустоцвітом Вітчизни.Усі православні рідновіри незалежно від варни є воїнами Світла, і якщо наступає пора захищати свій рід, ми маємо усі як один стати на захист свого Звичаю та Держави.[SIZE=1]---------- Додано о 12:56 ---------- Попереднє повідомлення було написане в 12:30 ----------[/SIZE]Я Українець, руського племені, роду слов’янського, білої раси. Я син моїх Світлих та Сильних Богів, які суть великі Родичі-Прабатьки. Моє життя - це життя мого Народу Українського, мої брати се всі кревники, що гордо звуть себе русичами. Перунів Полк – моя сім’я. Земля моїх батьків, скроплена кров’ю тисяч поколінь Світлих Предків, - Україна-Русь, є найсвятішою землею у світі, жодних інших батьківщин я не мав, не маю та не матиму. Моя релігія – вічне самовдосконалення в ім’я возвеличення, примноження та духовного осяяння мого народу. Рідна Віра – шлях характерника, яким я йду. На моєму шляху є побратими та є вороги. Всі, хто йде шляхом Рідної Віри – мої побратими. В побратимах я шукаю те, що нас зближує, та оминаю те, що роз’єднує. Єдність Роду понад усе у світі цьому. Приходять нові часи, змінюються ідеї, Морок прагне поглинути моє плем’я та Рід. Голос Богів кличе зродити в собі Світлість і Святість. Мої Боги розривають сутінки Ночі Сварога. Мої Боги відроджуються в мені аби збудити білу расу від опійної дрімоти чужовір’я. Я не шукаю собі ворогів серед білих братів і роду слов’янського. Я шукаю побратимів, щоб творити нову спільність у світі засновану на глибинних Поконах Предків наших близьких, але різних народів. Світло Ірію веде мене дорогою Рідної Віри, Сила Переконання гартує мій дух та тіло. Я пізнаю істинну Свободу, очищену від шкідника сваволі. Моя Свобода в житті по Праву у світі Яви та гідний відхід у Наву. Моя Воля в моїх Рідних Українських Богах, без них я невільник, а мій Рід – раб юдейського бога. Мої прадіди, козаки-характерники, зберегли Рідний Покон, щоб ми сьогодні підняли гордий стяг Ясунів над ланами України-Русі. Я не маю жодних догм, відсутність таких – моя єдина догма. Я маю тверді переконання. Мої переконання вивели мене до усвідомлення необхідності щоденного самовдосконалення, відмови від будь-яких видів отрути, які руйнують Храм Мого Тіла. Немає межі досконалості, немає кінця навчання. Хто не навчається, той занепадає. Хто не втілює надбані знання в життя для звеличення України – є облудним пустоцвітом моєї Вітчизни.[SIZE=1]---------- Додано о 12:59 ---------- Попереднє повідомлення було написане в 12:56 ----------[/SIZE]Слава Богам – Предкам нашим! на яких в своїй діяльності стоїть Характерне козацтво є Бойове Мистецтво "ТРИГЛАВ". "ТРИГЛАВ" - це напрямок руських (українських) бойових мистецтв, що був відроджений на основі арійських бойових традицій Першоволхвом Рідної Православної Віри, Верховним отаманом Характерного козацтва Куровським Володимиром Віталійовичем. "ТРИГЛАВ", окрім загальної фізичної підготовки, не має нічого спільного зі спортом, є глибоко ужитковим бойовим мистецтвом, що розраховане на знищення противника. В "ТРИГЛАВІ" виділяють бойове мистецтво волхвів та козацьке бойове мистецтво. Під Триглавом, Характерне козацтво розуміє духовне вчення Рідної Православної Віри, яке містить у собі знання про побутову звичаєвість (обрядовість), богатирів (бойове мистецтво) та Богів (космічну біоритмології, психологію та волхвування). Козацьке бойове мистецтво "ТРИГЛАВ", або так зване зовнішнє коло, складається з восьми ступенів майстерності: Молодик, Гридень, Ратник, Тіун, Бояр, Витязь, Ратибор, Косак. Кожен з них має свої особливості, складнішу техніку, відповідні психотехніки і вміння. Оскільки в Україні існує потреба в поширенні рідної української культури, в тому числі і бойової, перші три ступені з певним спрощенням використовуються як спортивно-бойові.