Втікай, бо скоро буде війна Холодна і мокра, довга і зла
Шукай собі місце де вар’ятів нема
Це теж пророчі слова Кузьми і сьогодні мову вести потрібно вже не про вдячність, а про таких воєвничо налаштованих людей зі шкляними очима. Які нічого не памятають і ні на що не реагую, а просто виконують чужі накази.
Невдячність віднімає задоволення не стільки в добродійника, скільки в невдячного.
По роботі доводилося спілкуватися з людьми, які розуміли такі елементарні речі і інколи забував, що є й інші люди. Коли допомагав ось цим людям, які сьогодні стали ось тими воєвничо налаштованими, то розраховував лише на елементарну порядність з їх сторони. Щоб просто не заздрили, що в часи коли більшість людей не мали роботи ти можеш якось зводити кінці з кінцями, ще й іншим допомагаєш. Міг і дньом і ночью завезти, або забрати з лікарні, або ще звідкись. Що черга подзвонити родичам, або визвати швидку теж не зупинялася дньом і ночью (не було тоді в людей ні стаціонарних телефонів ні тим більше мобільних). Як в такому відмовиш? Що міг зайняти гроші, знали що завжди є.
А те що можливо колись не вистачало часу з кожним поговорити по душам, розпитати як справи - це лише через брак часу, доводилося розриватися між роботою домом, ще й допомагати іншим.
Інколи люди хочуть, щоб хтось читав їх думки і розумів з півслова, а самі не хочуть зрозуміти елементарних речей...
