Тарифні сценарії для підприємств ЖКГ

Президент Віктор Янукович неодноразово заявляв про те, що тарифи повинні бути однаковими для всіх регіонів країни. Прем'єр також повідомляв про необхідність скорочення шестиразової тарифної різниці між регіонами. За даними Центру досліджень органів місцевого самоврядування, обґрунтована собівартість однієї гігакалорії тепла в регіонах відрізняється в середньому в 1,5-3,5 рази, а тарифи на теплову енергію в містах – у 4,5-6 разів. Експерти відзначають, що не краща ситуація і в сфері водопостачання. Через те, що в регіонах, які природно віддалені від природних водойм і річок, там, де в силу особливостей рельєфу, воду до споживача потрібно піднімати в середньому на 200-400 метрів, собівартість кубометра в рази вище, ніж, наприклад, в Києві, який стоїть на Дніпрі. Адже витрати на електроенергію у водоканалів у структурі тарифу у віддалених від води районах складуть на 40-50%, а то і всі 60%.

Новиною у методиці розрахунку тарифів є норма про те, що витрати на проведення модернізації, переобладнання та ремонту комунальних підприємств, відповідно до Податкового кодексу, не враховуються при визначенні оподаткованого прибутку. Згідно з постановою № 869 ці витрати можуть не включатися у тариф. Це означає, що повертати ці інвестиції через тариф підприємство не зможе, але отримає податкові преференції.

А що далі?

Утім, чиновники поки не знають, який механізм обрати: зрівняти тарифи чи скоротити різницю між ними за рахунок введення єдиної методики їхнього розрахунку. Методологія, однозначно, буде єдиною для всіх. Питання установки однакових тарифів на послуги ЖКГ для населення сьогодні опрацьовується.

Проте експерти відзначають, що ввести реально обґрунтовані комунальні тарифи уряду в наступному році не вдасться. Лише кожна друга оплачена гривня погашає витрати за реально надане тепло, гарячу воду і т.д. Усі інші нарахування – або безгосподарність, або корупція. Саме з цієї причини складові тарифу до сих пір знаходяться під грифом секретності

Відсутність реального обліку енергоресурсів у споживачів і комунальних підприємств, закритість інформації про складові діючих тарифів  призводить тільки до необґрунтованого підвищення вартості компослуг для населення і промисловості. Але, якщо закласти в бюджеті компенсатори для підприємств і зрівняти тарифи по всій країні, це стане стимулом для комунальних енергетиків завищувати собівартість послуги. А зосередження повноважень щодо затвердження тарифів в руках одного регулятора дає цьому відомству практично абсолютне право вводити будь-які ціни.